Йоанна Ягелло. Кава з кардамоном. – Л.: Урбіно, 2013. – 240 с.
Почавши читати нову книгу сучасної польської письменниці Йоанни Ягелло в чудовому українському перекладі фахівців львівського видавництва «Урбіно», я відчув дивний мікс цікавості та остраху, адже ніколи раніше не стикався із рецензуванням підліткової літератури.
Першою особливістю, що привернула мою увагу, стала своєрідна композиція роману, адже назвами розділів книги є місяці року, коли відбувалися певні події в житті 15-річної учениці гімназії Ліни. Дівчинка ніколи не відчувала підтримки та взаєморозуміння в сім’ї, оскільки мама завжди була зайнята важливою роботою, щоб забезпечити добробут Ліни та її молодшого брата Кая. Тепер мама мусить поїхати з Польщі надовго, і всі хатні турботи та догляд маленького брата важким тягарем лягають на тендітні плечі дівчинки. І хоч вітчим та бабусі доволі прихильно ставляться до Халіни, їй бракує уваги та тепла. Крім того, в Халіни постійно виникає відчуття, що дорослі мають певну родинну таємницю, яку прагнуть ретельно приховати і бояться її викриття.
У школі – суцільні контрольні і проблеми перед випускними іспитами, стосунки із найкращою подругою Наталею – безнадійно зіпсовано, а хлопець Андріан, якого Лінка досі вважала лише своїм другом, ставиться до неї якось інакше… Можливо це і є кохання, чи лише гра її бурхливої уяви?
Ліна у всьому почувається винною і, щоб відволіктися від суперечливих думок, вирішує поїхати в село до бабусі, адже так давно не провідувала її. Саме там дівчина випадково знаходить мамину фотографію, на якій добре видно вагітність її мами, а отже в Халіни десь є сестра чи брат, з яким дівчина так давно мріє поговорити, поділитися власними радощами і печалями, але чому дорослі стверджують, що дитина померла і що з нею сталося насправді?..
Героїня прагне дізнатися правду попри все, тому починає довгі пошуки – їде до краківського дитбудинку, але там їй відмовляються до посилаючись на таємницю всиновлення.
На тлі розповіді про проблеми і життя дівчинки-підлітка, авторка, ніби за читача стати безпосереднім учасником подій і замислитися над проблемами, що ніколи не втратять актуальності у сучасному світі: прірва відчуження і нерозуміння між батьками та дітьми, прагнення підлітків знайти себе у не вирі життєвих проблем та амурних переживань, проблема сімейних таємниць, які руйнують родинний затишок. Як знайти правильне рішення і вірний вихід із складних ситуацій – неодмінно підкаже прекрасна літературна новинка, що смакує приємно і легко, наче гаряча кава з кардамоном!
У тексті книги можна певні тенденції поняття «Нонконформізму», яке ввів у літературу англійський письменник Джером Девід Селінджер у своєму романі «Над прірвою у житі», адже, по суті, Лінка Йоанни Ягелло, як і Голден Коліфілд Селінджера бунтує і висловлює власний протест проти аморального і бездушного світу дорослих.
Манилов.
1) Господский дом, везде видны верхушки берез, заросший пруд, беседка
2) шелковый капот, стены выкрашенные в голубой ни то серый цвет. В основном все его вещи говорят о его оторванности от жизни.
4) Не практичен, равнодушный к другим людям, он бесполезен, бездеятельный. Гостеприимный, любит свою семью, радуется каждому гостю, но в жизни у него как то все: безжизненно и жалко. Манилов считает вполне воспитанным и образованным человеком.
6) собеседник из него ужасный скучный, не имеет собственного мнения.
3) Любил мечтать, только и занимался прожекторством(мечтал). Первый продавец мертвых душ, помещик. Много времени проводит в своей беседке.
7) фантастические идеи( съделать подземный ход или мост, например каменный выстроить)
Плюшкин.
Прячет свое богатство от других, очень жаден и скупен. А когда то Плюшкин был хорошим семьянином и хозяином, мужем и отцом, всегда следил за собой, но он все таки был бездушным человеком, душа его стала черствой.
Прости, что смогла написала.
1) Гоголь испытывал страсть к рукоделию. Вязал на спицах шарфы, кроил сестрам платья, ткал пояса, к лету шил себе шейные платки.
2) Николай очень боялся грозы. По словам современников, непогода плохо действовала на его слабые нервы
3) Он был крайне застенчив. Как только в компании появлялся незнакомец, Гоголь исчезал из комнаты.
4) В карманах у Гоголя всегда лежали сладости. Живя в гостинице, он никогда не позволял прислуге уносить поданный к чаю сахар, собирал его, прятал, а потом грыз куски за работой или разговором.
5) Гоголь стеснялся своего носа. На всех портретах Гоголя его нос выглядит по-разному.
6) По слухам Гоголь умер девственником. Во всяком случае, неизвестно о каких-либо его связях с женщинами.
7) За семь лет до смерти писатель в завещании предупреждал: «Завещаю тела моего не погребать до тех пор, пока не покажутся явные признаки разложения». Но Гоголя в итоге не послушали.