Объяснение:
Художній твір Любові Пономаренко «Гер переможений» розповідає про подію, отже, належить до епічного жанру. Це оповідання невелике за обсягом, проте в ньому глибоко й тонко передано внутрішній світ, переживання героя, на двох сторінках викладена життева людська трагедія. Невеликий розповідний твір про якусь незвичайну життеву подіюз несподіваним закінченням називається новелою (з латин. новий). Специфічними ознаками новели є лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Як правило, героями новел є особистості, які потрапили в незвичайні життеві обставини. Автор зосереджує увагу на зображенні внутрішныого світу героя, його переживаньі настроїв. Сюжет новели — містить елемент несподіванки. простий, динамічний, Пригадай оповідання Богдана Лепкого «Цвіт щастя»: воно невелике, розповідає про подію, яка стала переломною в житті героя. Тут передано внутрішні переживання й настрій хлопчика, а наприкінці автором подано несподівану розв'язку. Отже, цей твір також є новелою (хоча названо його було оповіданням, бо термін новела тоді ще ти не знав). Новела як літературний жанр з'явилася в XIV- XV ст., а в Україні набула поширення наприкінці XIX ст.
рассказе "Как я стал писателем" Иван Сергеевич Шмелёв пишет о трёх периодах своего профессионального становления: "дописьменный", когда мальчиком фантазировал на разные темы, "письменный", когда писал первые робкие, ученические сочинения, и "печатный", когда его первый рассказ "У мельницы" опубликовали в солидном журнале.
Получив гонорар, ободрённый редактором молодой человек почувствовал себя другим, не похожим на всех остальных людей.
"Только одно я чувствовал: что-то я должен сделать, многое узнать, читать, вглядываться и думать... — готовиться", --так он заканчивает свой рассказ. Я понимаю эти слова буквально: стать писателем можно только тогда, когда много работаешь познаёшь жизнь, учишься и совершенствуешься.
И это в писательском труде -- главное!
Тема «Скарб»: зображення щасливої долі Павлуся Лежня, який протягом свого життя був ледачим і в той же час байдужим до всього.
Ідея «Скарб»: засудження заздрості, підступництва тих, хто зазіхає на чуже майно, ледачого, паразитичного життя.
Основна думка «Скарб»:
а) «…той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав…»;
б) «Не той тільки щасливий, що натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна».
Головні герої:
Павлусь – головний герой оповідання. Він був сином заможних людей. Його занадто опікали, його руки були наче в панночки, цілими днями він їв та спав. Він ледачий; примхливий; байдужий; егоїстичний, самотній, безпомічний, нещасний. Його навіть парубки називали Лежнем.
мати – надто опікала сина. Коли він лягав спати вона співала колискову про котика. Мати не пускала двадцятирічного Павлуся на вечорницю через те, що там збиралися там самі п’яниці та розбишаки.
батько – хотів віддати сина на навчання до дяка у сусіднє село.
наймит та наймичка – доглядали Павлуся після смерті батьків.
Проблематика
роль праці у вихованні дитини,
сліпа материнська любов,
потворне і красиве в житті,
лінь і працьовитість,
вдячність і відповідальність,
дотримання добіцянок
В оповіданні О.Стороженка “Скарб” яскраво виражені ознаки казки.
Композиція «Скарб»
Експозиція: надмірна опіка матір’ю свого сина Павлуся.
Зав’язка: смерть батьків Павлуся, його сирітське життя.
Кульмінація: дохлий хорт у хаті Павлуся виявився дукатами.
Розв’язка: роздуми автора про смисл життя, про щасливу людську долю.
Сюжет «Скарб»
У заможній родині був син Павлусь, якого мати дуже опікала: годувала, не дозволяла йому працювати, ходити на вечорниці.
Після смерті батьків Павлуся доглядали наймити, за яких він жив спокійним, розміреним життям.
Павлусь цілими днями їв або спав. Одного разу хлопці вирішили піти шукати скарб і запропонували до цього залучити і Лежня (так парубки прозвали Павлуся). Той не захотів.
Вважалося, що саме «якась пакость» може переутворитися на скарб. Побачивши край дороги дохлого хорта, вони принесли його до хати Павлуся і кинули йому через вікно. Хорт, впавши на поміст, перетворився у дукати. Ось який щасливий Павлусь!
Незабаром Лежень одружився, були діти, але працьовиті, покірні, слухняні, всі в дружину.
Так Павлусь спав, спав, спав, поки не заснув навіки.
Повчальний характер твору «Скарб» О. Стороженка
О. Стороженко у своєму оповіданні повчає читача, намагається йому прищепити риси доброти, чуйності, порядності, працьовитості, людяності, ввічливості і в той же час засуджує скупість, заздрість, підступність, жорстокість, егоїзм…
Так, у творі автор зазначає:
1) «Глянеш на того щасливого, а він тобі показує на другого, а сам жалується на свою недолю».
2) «Зовуть щасливими і тих, що увесь свій вік нічого не дбають, як мій Павлусь. Бог їм усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у них є і чого їм треба».
3) «Зовуть і скупого щасливим, бо у його багацько грошей; а він, неборак, увесь свій вік стереже тих грошей, як Рябко на ланцюгу, ніякої користі з них не має — і голодний, і холодний, ще гірше од якого-небудь бідолахи».
4) «…Той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав…»
5) «Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагадує і заспокоїть…»
Джерело: https://dovidka.biz.ua/o-storozhenko-skarb-analiz
Объяснение: