Детектив один з розповсюджених жанрiв, що охоплює широке коло
читачiв. Люблять як класичнi детективи Эдгара По, Артура Конан Дойла,
Агати Кристи й iн., так i сучаснi детективнi романи Дар'ï Донцовой,
Олександри Марининой, Тетяни Устиновоï… Я зустрiчалася з
рiзними думками iз приводу детективiв класичних i сучасних. Однi
вважають надто заумнi й важкими класичнi детективи, iншi категорично й
рiзко засуджують сучаснi за вiдсутнiсть серйозного змiсту й захоплюючого
сюжету. Хтось цiнує класичнi за незвичайнiсть i барвистiсть, а
хтось любить сучаснi за те, що з ними можна прекрасно вiдпочити. Кожному
своє. Я бiльше вiддаю перевагу класичним детективам. Менi
здається, що вони насыщеннее, динамичнее, гострiше по змiсту, i
кожне оповiдання, незважаючи на те, що має таку ж будову, як i
iншi, iндивiдуальний i незвичайний. Можна перечитувати такi оповiдання
знову й знову.
Класичнi детективи, або англiйськi детективи. Це так званi детективи
закритоï кiмнати. Коли є десять чоловiк у замкнутому
просторi, у замку, ну або на островi. Є труп або навiть кiлька
трупiв. Є всякi напiвнатяки якi детективщик розставляє по
своєму оповiданню, є тупа, але влучно стрiляюча полiцiя-
мiлiцiя, є мудрий слiдчий-аматор, як правило дiдок або
бабуся… Отож, у класичному детективi все впiзнається майже
на останнiй сторiнцi. I завжди виявляється, що вбивця iз самого
початку перебуває серед дiючих осiб.
Отже, ми довiдалися, що таке класичний детектив.
Як уже було сказано вище, крiм класичного (самого головного виду
детектива) iснує трохи поджанров детектива. Вони дуже широко
поширенi в сучасноï детективнiй лiтературi. Я вирiшила розглянути
деяких сучасних детективiв, провести порiвняльний аналiз iз класичними
детективами, виявити загальнi риси й розходження й зрозумiти, як
ставляться до них сучаснi читачi. От що говорить уже згаданий вище герой
дитячого детектива Фелiкс Куропяткин про сучасний детективi в цiлому:
Є детектив сучасний. Не дуже цiкавий. Охарактеризується тим,
що автор наштовхує в такого детектива целую купу помилкових
пiдозрюваних. I об'єкт пiдозр постiйно мiняється по ходу
оповiдання. Ситуацiя швидко розвертається, стрiлянини багато
всякоï. А наприкiнцi виявляється, що вбивця той, на кого
нiхто б i не подумав.
Я зупинилася на розглядi найпоширенiших детективiв: жiночих i дитячих.
Насамперед, я звернула увагу на побудову сюжету в цих добутках:
виявилося, що композицiя багатьох сучасних детективiв не схожа на
композицiю класичних. У цьому полягає одне з головних розходжень
мiж ними. Якщо в класичному всi елементи строго розташованi на
своïх мiсцях, упорядкованi, то в сучасному всi навпаки. Важко
розподiлити по елементах сюжету й правильно розташувати всю iнформацiю в
сучасному детективi. Наприклад, може бути так, що уплетено двi або
кiлька детективноï iсторiï в одне оповiдання (Злодюга в
клiтинку). Отже, видiляється кiлька зав'язок, основних частин
(развитий дiï) i кульмiнацiйних моментiв. Або в романi Запасний
iнстинкт є цiла пропасти мiж виявленням злочину й розвитком
дiï. У цьому промiжку автор на час залишає головного героя й
перемикається на iнших персонажiв. Також головний герой не вiдразу
вирiшує почати розслiдування. Експозицiя в сучасному детективi
невелика, автор повiдомляє тiльки найважливiше, щоб пiдготувати
читача, i вiдразу переходить до справи, тобто до злочину. Кульмiнацiя
завжди супроводжується стрiляниною або iншими оперативними дiями й
присутнiстю мiлiцiï (щоб вiдразу заарештувати злочинця). Це
найбiльш яскравi розходження мiж композицiєю сучасного й
композицiєю класичного детективiв.
Коли я прочитала кiлька детективiв, у моєму поданнi виник цiкавий
образ. Детектив став асоцiюватися з картинкою iз книжки моєï
молодшоï сестри. На цiй картинцi зображена сама звичайна людина. I
всi елементи детективного добутку, без яких добуток зовсiм не може бути
детективним, перевтiлилися в частинi людського тiла, без яких людина не
може бути людиною.
От скажiть, хiба може людина бути людиною, якщо в нього раптом
немає голови? Не може. Також i з детективом. Детектив зовсiм не
детектив, якщо в ньому вiдсутнiй детектив. Логiка зрозумiла?
Получил Приумножил и Вывел мгновенно!
Тепер вiзьмемо головний, на мiй погляд, елемент детектива —
злочин. Злочин у моєму баченнi спiввiдноситься з тулубом людини.
Чому? Тому що саме до нього прикрiплюється голова (детектив) за
до шиï (це те вiдомостi й факти, опираючись на якi, детектив
розгадує таємницю злочину). Довiдавшись про злочин детектив
негайно починає розслiдування. Розслiдування — це дiя, певна
праця. Виходить, розслiдування в детектива — це руки. Що ж
асоцiюється з ногами? Ноги — це рух. Я вважаю, що швидкiсть
— це теж невiд'ємний елемент детектива. Вiд ïï
залежить, чи буде iнтерес читача вгасати або навпаки перебувати в
постiйнiй активностi. Тепер деталi. Деталi, як вiдзначалося ранiше,
вiдiграють важливу роль у детективi. Також i в кожноï людини
є своï, властивi тiльки йому й, що вiдрiзняють його вiд iнших
людеснение:
ответ:Реальное и фантастическое в прозе М. Е. Салтыкова-Щедрина. (На материале произведений по выбору учащегося.)
В начале рассуждения отметьте, что сатирические сказки М. Е. Салтыкова-Щедрина, написанные в основном в поздний период творчества писателя, обличают правителей России, государственное устройство, владельцев крепостных душ и даже сам народ. Автор утверждает, что в его произведениях “карикатур нет… кроме той, которую представляет сама действительность”.
Раскройте, как прием гротеска сатирику подчеркнуть последствия.отсутствия мужика во владениях помещика – доведение дворянина до состояния животного. Таким образом, писатель подчеркивает тот факт, что только деятельность крестьянства создает культуру.
Поясните, что в образах сказки обнаруживаются сближения с персонажами романа “История одного города”. Так, Урус-Кучум-Кильдибаев напоминает своей непреклонностью и идиотизмом Угрюм-Бурчеева. Этот ассоциативный ряд свидетельствует о некой типичности властных лиц в Российской империи.
Аргументируя свой ответ, рассмотрите, как в сказке “Дикий помещик” обнаруживаются черты народной волшебнойсказки. Это и традиционные обороты “в некотором царстве, в некотором государстве”, “тело мягкое, белое и рассыпчатое”, “начал жить да поживать”, “сказано, сделано”. Персонажи также типичны для народной сказки: медведь Михаил Иванович, мужики, барин.
Совершаются в произведении и волшебные события – перемещения в пространстве, фантастическое исполнение желаний.
Как и в обычной сказке, в произведении М. Е. Салтыкова-Щедрина соседствуют реальный и фантастический планы. Так, в сюжете действует реальный актер Садовский, упоминаются типичные для тогдашней Российской империи чины капитана-исправника, генералов. Сама фамилия Урус-Кучум-Кильдибаев пародирует пышные родовые имена дворян.
Помещик читает газету “Весть”, боится ссылки в Чебоксары.
Подводя итоги своим размышлениям, укажите, что в то же время сбывшееся желание помещика фантастично – мужики были развеяны Господом по лицу земли. Также фантастически преувеличена степень одичания дворянина.
Используйте такие теоретико-литературные понятия, как сатира, гротеск, прием фантастики, реалия, “говорящие” имена и фамилии, жанр литературной сказки, стиль писателя.
Продумывая композицию сочинения, обратитесь сначала к общей характеристике сатиры М. Е. Салтыкова-Щедрина; затем раскройте художественное своеобразие сказки “Дикий помещик”; наконец, охарактеризуйте роль реального и фантастического плана в произведениях М. Е. Салтыкова-Щедрина.
Объяснение:
