З самого початку оповідання Едгара По «Золотий жук» з’являється його головний герой на ім’я Легран, який був інтелігентною, освіченою, розумною людиною.. Він добре знав історію, математику, фізику та інші науки. Легран походив зі старовинного гугенотського роду. Колись він був багатою людиною, але негаразди довели його майже до зубожіння. Щоб уникнути принижень, герой покинув свою батьківщину і оселився у штаті Південна Кароліна на Саллівеновому острові.
Мешканці острова вважали нового поселенця диваком. Легран ловив рибу, полював або просто ходив берегом океану і шукав різних комах. Одного разу його друг, який у творі виступає автором оповіді, почув від Леграна про те, що той знайшов досі невідомого науці жука. Спочатку настрій у вченого був урочистий, але дуже швидко Легран замкнувся в собі: «Так, він трохи заспокоївся, хоча попередня жвавість до нього так і не повернулася. Проте Легран уже не стільки хнюпився, як просто блукав десь думкою». Що ж це були за думки, що за блукання, що за пригоди?
«Золотим жуком» в оповіданні стала цікава знахідка Леграна, яку той виявив у старому човні на березі океану. То був старовинний пергамент з тайнописом, на якому відомий піратський капітан Кід вказав, де заховав свої скарби. Розгадати цей тайнопис було дуже непросто. Леграну довелося ретельно вивчити пергамент і мобілізувати усі свої знання з математики, фізики та хімії, йому навіть довелося використати теорію ймовірності. Але Леграну все ж таки вдалося дешифрувати загадковий текст і знайти ключ до загадки. Це стало можливим завдяки логічному мисленню, аналітичним здібностям і винятковому складу розуму героя оповідання.
Мой любимый былинный герой – это Илья Муромец. Мне очень нравится описание этого богатыря в былине про Илью Муромца и Соловья – разбойника. Илья Муромец, настоящий защитник русской земли. Он не может проехать мимо беззащитных людей. В былине это описано тем, что Илья Муромец по пути в Киев – град проезжал мимо Чернигова и увидев силу несметную решил черниговцам. Он побил всех их врагов и взамен ничего не потребовал, а только попросил показать ему дорогу прямоезжею в Киев – град. Черниговцы, жалея своего попросили не ехать этой дорогой, потому что, у креста Леванидова сидит Соловей – разбойник Одихмантьев сын. Своим криком и свистом, он все лазоревы цветочки осыпает, да людей убивает. Но и тут Илья Муромец свою храбрость проявил. Не испугался он, не послушал черниговцев и поехал дорогой прямоезжею. А так как богатырём он с рождения был, смертельный крик и свист разбойника его не погубил. Выстрелил Илья Муромец в разбойника и выбил ему правое око косицею. Приехав в Киев – град он не стал хвалиться. Как надобно покланялся он князю и присутствующим и дождался вопроса князя о прибытии его в Киев. Во время рассказа своего, он ничуть себя не вознёс и спокойно предложил князю посмотреть на разбойника, который находится у него во дворе. Для того, что бы потешить князя, Илья Муромец приказал Соловью – разбойнику засвистеть в полсвиста соловьиного и закричать в полкрика звериного. Но соловей засвистел во всю силу и закричал во всю мощь. Все кроме испуганного князя Владимира и Ильи Муромца попадали мёртвыми. После такого действия Соловья – разбойника, Илья Муромец убил его. Общие черты характера Ильи Муромца, это храбрость, смекалка, бесстрашие, любовь к своему народу и ненависть к врагам своей родины. Илья Муромец, это богатырь, подвиги которого, восхищают и воспеваются людьми.
Илья Муромец.Как только я задумываюсь о былинах,сказу думаю об Илье Муромце.Почему?Да,потому что Млья Муромец самый яркий по моему мнению персонаж с былинах.Он сильный,мужественный и храбрый богатырь,готовый постоять за свою Родину.Он готов защитить свою родную землю от вражеских сил.Илью Муромца можно описать как типичного русского богатыря.Он широкоплечий,высокий,русый парень.Если прочитать пару былин с его участием можно узнать о нем,что он внимательный,доброжелательный,готовый постоять за свою семью и родных.Илья Муромец мой любимый персонаж былин,а ваш?
З самого початку оповідання Едгара По «Золотий жук» з’являється його головний герой на ім’я Легран, який був інтелігентною, освіченою, розумною людиною.. Він добре знав історію, математику, фізику та інші науки. Легран походив зі старовинного гугенотського роду. Колись він був багатою людиною, але негаразди довели його майже до зубожіння. Щоб уникнути принижень, герой покинув свою батьківщину і оселився у штаті Південна Кароліна на Саллівеновому острові.
Мешканці острова вважали нового поселенця диваком. Легран ловив рибу, полював або просто ходив берегом океану і шукав різних комах. Одного разу його друг, який у творі виступає автором оповіді, почув від Леграна про те, що той знайшов досі невідомого науці жука. Спочатку настрій у вченого був урочистий, але дуже швидко Легран замкнувся в собі: «Так, він трохи заспокоївся, хоча попередня жвавість до нього так і не повернулася. Проте Легран уже не стільки хнюпився, як просто блукав десь думкою». Що ж це були за думки, що за блукання, що за пригоди?
«Золотим жуком» в оповіданні стала цікава знахідка Леграна, яку той виявив у старому човні на березі океану. То був старовинний пергамент з тайнописом, на якому відомий піратський капітан Кід вказав, де заховав свої скарби. Розгадати цей тайнопис було дуже непросто. Леграну довелося ретельно вивчити пергамент і мобілізувати усі свої знання з математики, фізики та хімії, йому навіть довелося використати теорію ймовірності. Але Леграну все ж таки вдалося дешифрувати загадковий текст і знайти ключ до загадки. Це стало можливим завдяки логічному мисленню, аналітичним здібностям і винятковому складу розуму героя оповідання.