У каждого есть своя мечта,чтобы достичь ее нужно время и старания. В будущем я представляю себя худодником, ведь это удивтельная профессия!
Нередко говорят, что каждый из нас — художник, и наша жизнь — это наш холст.
Я вижу,насколько неординарна моя собственная жизнь, насколько неповторимы события,что происходят вокруг меня. Имея непреодолимое желание все это запомнить, я рисую. Рисую все,что вижу,что читаю. Я хочу запомнить людей,какие они есть, передать через холст их натуру, чувства, я стремлюсь научиться изображать так, чтобы можно было лишь только взглянув,представить себе их жизнь.
Все,что мы видим вокруг - прекрасно. Это наша ценность. Восходящее солнце, накрывающий траву ночной туман, бушуещее море, улыбки друзей - все это рисует на холсте нашей жизни,оставляя нам яркие воспоминания. Ни одна фотография не превзойдет картину,ибо рука и кисть подчиняются истинным чувствам. Я хочу дарить людям прекрасное. Я хочу обрести себя художником.
Женя — звичайний школяр (першокласник чи другокласник). Він має щиру та відкриту душу, «…він у душі дав собі слово, що завжди буде старанним і працьовитим».
Портрет Жені («…невиразні, ще не сформовані риси обличчя, припухлий рот… »; «благеньке пальтечко»).
Женя добрий і щирий у власних почуттях, він із захватом слухає все, що розповідає йому режисер. Але він занадто довірливий. Коли, бажаючи зробити хлопцеві приємне, режисер Альтов пропонує Жені прийняти участь у неіснуючих зйомках фільму про золотошукачів, яких згідно з сюжетом рятує із біди маленький хлопчик з дивовижним ім’ям Олень Август, Женю повністю захоплює ця пропозиція. Саме цього хлопчика пропонує Жені грати в фільмі режисер. І хлопчик вірить дорослому, на його погляд, чудовому режисеру. Альтов дурить довірливого хлопця і не розуміє, що його слова глибоко западають у душу Жені. А коли режисер розповідає школяру про любов до оленів головного героя неіснуючого фільму, якого нібито буде грати Женя, хлопець, великий мрійник і фантазер, одразу ж уявляє собі величних і благородних лісових жителів, які з’являються в очах учня прямо на пустирі, де він знаходиться з Альтовим. Хлопець і не раз бачив цих тварин у зоопарку, тому йому неважко уявити оленів перед собою.
І хіба ж то не справжній дар – реалістично і яскраво уявляти собі те, що розповідає тобі співрозмовник, та мати змогу внести в своє життя казковий елемент, частку чогось незвичайного та дивовижного. Навіть режисер Альтов визнає талант хлопця та його прагнення до самоствердження. І роздумуючи над майбутнім головного героя оповідання, над рисами його характеру, з впевненістю можна сказати, що його життя, скоріше за все буде пов’язане з творчою професією, в якій він досягне видатних результатів.
Одно из ярчайших произведений Чехова, обличающих нравственный и духовный "застой" русского общества 19в. Для меня самым запоминающимся моментом повести была фраза главного героя Гурова:"Куцая, бескрылая жизнь, какая-то чепуха, и уйти и бежать нельзя, точно сидишь в сумасшедшем доме или в арестанских ротах!" Эти слова Чехов вложил в уста своего героя. Автор говорит с безнадежным негодованием о людях, не желающих бороться даже за свою любовь, не прилагающих ни малейших усилий, чтобы добиться счастья. Эта мысль поразила меня, так как и в наше время многие люди пускают жизнь на самотек, не предпринимая попыток устроить свою жизнь.