Автор присвячує свою повість трав'яним коникам, хрущам, тихому дощеві, замуленій річечці — найбільшим чудесам світу, які ми відкриваємо в дитинстві.
Срібний чоловічок
Я лежу в темряві й слухаю, як бавиться срібний чоловічок, що о живе в нас у запічку.
Якось після дощу затекла хата. Мати бідкалася, а мені радісно слухати музику крапель, що падали в старі дерев'яні ночви, і цинковий тазик.
Вранці мати причиняє віконниці, думаючи, що я сплю. Але снопик сонячного світла пробивається в кімнату, і в ньому видно, як танцюють золоті пушинки.
Срібний чоловічок народився, мабуть, із крапель. Коли я запитав, як його звати, почувся звук "бумс!", і я зрозумів, що це — Бумс. Я не пуду його чіпати, класти в коробку, як метелика, щоб не зашкодити.
Сопуха
Матері лякають Сопухою дітей, які не хочуть спати. Я теж спочатку боявся, а потім перестав. Обнишпорив усі куточки в хаті й Сопухи не побачив, тільки знайшов купу всяких цікавих речей. Мені здається, що все на світі має свої дверцята, треба тільки їх побачити, знайти в них хоча 6 щілинку. Якось я приклав вухо до призьби почув шарудіння, шелест. Який загадковий, таємничий світ там криється: комашині школи, палаци, святкові палаци з музикою?
Адам
У мого друга товсте ім'я — Адам. А в подруги Ніни — тонке, розоре, як звук павутинки. З Адамом я познайомився біля протоки, де пускав кораблі зі щавелевих листків. Цей тонкий високий чоловік, одягнений не по-сільському, приїхав до баби Сірохи. Привітав мене, як морський вовк, сказав, що він Адам (так його в інституті називають від прізвища Адаменко), і здогадався, на відміну від інших дорослих, що то не листки пливуть, а каравели.
В основе сюжета рассказа К. Паустовского «Телеграмма» лежит история отношений матери – Катерины Петровны и её дочери – Насти. Катерина Петровна живет в одиночестве в селе Заборье. Она очень скучает по дочери, думает о Насте каждую минуту и страдает, потому что та не спешит навестить свою маму.
Эта маленькая, несчастная старушка чувствует приближение смерти. Но она не хочет уходить из жизни, так и не увидев в последний раз единственного родного человека. Катерина Петровна ждет от дочери хотя бы письма.
Разговор трех сестер за рукоделием заходит о том, что бы они смогли сделать для царя. Последняя девушка заявляет, что родила бы ему богатыря. Царь слышит беседу девушек и женится на младшей из сестер.
Пока государь на войне, молодая царица рожает сына. Ее сестры и баба Бабариха подменяют ее письмо и послание царя. Так царицу «с приплодом» отправляют в бочке по морю.
Волна выбрасывает мать с сыном на необитаемый остров Буян. Здесь молодой князь из когтей коршуна прекрасную лебедь. Она благодарит его и обустраивает с волшебства жизнь князя и его матери самым лучшим образом.
Лебедь Гвидону трижды побывать в царстве Салтана, выполняет его желания и в конце сказки выходит замуж за молодого князя.
Царь Салтан держит обещание и прибывает на остров к князю Гвидону, узнает свою жену, и семья воссоединяется. От радости государь даже прощает родственниц жены и бабу Бабариху.
Объяснение: