Грубий: “Та живіть, де хочете, тільки не зчиняйте ревища”.
Самовпевнений: “Бачите оцю істоту з її вуличною англійщиною? Таж оця англійщина не дасть їй виповзти з канави, поки її й віку. Так от, пане, за три місяці я провів би цю дівчину як герцогиню на садовий прийом до якого-небудь посла. Міг би навіть улаштувати її покоївкою в якоїсь леді чи продавщицею в крамниці, а для цього потрібно краще розмовляти по-англійському”.
Егоїст, байдужий до інших, зокрема до Елайзи: ” Де мені в дідька знати, що буде з вами? І яке це має значення, що буде з вами?”
Вважає Елайзу своєю власністю, річчю: ” Облиште її, мамо. Хай вона говорить сама за себе. Тоді ви зразу ж переконаєтеся, що вона не має жодної думки, якої я не вклав би в її голову, чи слова, якого б я не вложив їй в уста. Кажу ж вам, я витворив оцю досконалість із пожмаканої капустини, яку підібрав у Ковент-гардені. А тепер вона корчить тут переді мною витончену леді”.
Хігінс говорить про причини свого байдужого та зверхнього ставлення до людей: “Великий секрет, Елайзо, полягає не в тому, щоб мати погані чи добрі там манери, чи взагалі якість особливі манери, а щоб бути на один манер з усіма людськими душами; коротше, поводитися так, ніби ти на небі, де немає пасажирів третього класу й панує всезагальна рівність”.
Елайза про Хігінса: “Ви ж і є автобус: усі розбігаються, кидаються врозтіч перед вами, а вам начхати на всіх".
Этот человек был запальчив и гневен. Разойдясь, он мог запороть внука до потери сознания. И такое было, когда за мальчика вступались бабушка и мама. Каширин не терпел, когда ему перечили, особенно в его доме. Дед стареет. В конце повести мы уже видим, что это больной и дряхлый человек. Материальное положение деда значительно ухудшилось. Из преуспевающего купца он превратился в нищего и одинокого старика. Важно, что своих родных он «разогнал» сам: поссорился с сыновьями, разошелся с женой, выгнал внука, обрекая его на самостоятельное выживание.
Это был суровый человек, всю жизнь «копивший копейку» . Дед Каширин занимался торговлей. Этот человек был запальчив и гневен. Разойдясь, он мог запороть внука до потери сознания. И такое было, когда за мальчика вступались бабушка и мама. Каширин не терпел, когда ему перечили, особенно в его доме. Дед стареет. В конце повести мы уже видим, что это больной и дряхлый человек. Материальное положение деда значительно ухудшилось. Из преуспевающего купца он превратился в нищего и одинокого старика. Важно, что своих родных он «разогнал» сам: поссорился с сыновьями, разошелся с женой, выгнал внука, обрекая его на самостоятельное выживание.
Цитатна характеристика Хіггінса
Грубий: “Та живіть, де хочете, тільки не зчиняйте ревища”.
Самовпевнений: “Бачите оцю істоту з її вуличною англійщиною? Таж оця англійщина не дасть їй виповзти з канави, поки її й віку. Так от, пане, за три місяці я провів би цю дівчину як герцогиню на садовий прийом до якого-небудь посла. Міг би навіть улаштувати її покоївкою в якоїсь леді чи продавщицею в крамниці, а для цього потрібно краще розмовляти по-англійському”.
Егоїст, байдужий до інших, зокрема до Елайзи: ” Де мені в дідька знати, що буде з вами? І яке це має значення, що буде з вами?”
Вважає Елайзу своєю власністю, річчю: ” Облиште її, мамо. Хай вона говорить сама за себе. Тоді ви зразу ж переконаєтеся, що вона не має жодної думки, якої я не вклав би в її голову, чи слова, якого б я не вложив їй в уста. Кажу ж вам, я витворив оцю досконалість із пожмаканої капустини, яку підібрав у Ковент-гардені. А тепер вона корчить тут переді мною витончену леді”.
Хігінс говорить про причини свого байдужого та зверхнього ставлення до людей: “Великий секрет, Елайзо, полягає не в тому, щоб мати погані чи добрі там манери, чи взагалі якість особливі манери, а щоб бути на один манер з усіма людськими душами; коротше, поводитися так, ніби ти на небі, де немає пасажирів третього класу й панує всезагальна рівність”.
Елайза про Хігінса: “Ви ж і є автобус: усі розбігаються, кидаються врозтіч перед вами, а вам начхати на всіх".