М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Виписать саме головне 3 речення. Класицизм як художня система склався в XVII столітті й охоплювала не лише літературу, а й інші види мистецтва: живопис, скульптуру, архітектуру,

музику. Назву класицизм ввели в ужиток на початку XIX століття,

підкреслюючи, що митці цього напряму наслідували античну «класику»,

брали її за взірець.

Мета класицистичного мистецтва - створити художні твори за законами

гармонії ї логіки, тому митці цього напряму виробляють певні правила,

дотримання яких було обов’язковим.

Філософським підґрунтям класицизму був раціоналізм - учення, яке

стверджувало, що головний інструмент пізнання світу - це розум.

Засновником філософії раціоналізму був Рене Декарт. Паралельно з

філософією раціоналістів будувалася і естетична програма класицистів. Тому

«Поетичне мистецтво» Ніколя Буало було справжнім гімном раціоналізму.

Книга складалася із чотирьох пісень. Перша - присвячена принципам

побудови поетичних творів, друга і третя - характеристиці окремих

літературних жанрів, а четверта - насичена моралізаторськими настановами.

Проте першими теоретиками класицизму стали гуманісти доби Відродження.

Античну драму вони вважали взірцем художньої досконалості, на цей взірець

вони й пропонували орієнтуватися драматургам. Французькі поети доби

Відродження втілювали в життя теоретичні принципи «Поетики»

Аристотеля.

Найбільшого розвитку класицизм досяг у Франції, де у XVII столітті починає

складатися абсолютна монархія, і мистецтво, яке підкоряється правилам,

влаштовує абсолютистів, стає часткою державної ідеології.

Основні правила класицизму:

1. Класицисти утверджували вічність ідеалу прекрасного, що спонукало їх

наслідувати традиції античних майстрів. Вони вважали, якщо одні епохи

створюють зразки прекрасного, то завдання митців наступних часів полягає в

тому, щоб наблизитися до них. Звідси - встановлення загальних правил,

необхідних для художньої творчості.

2. У літературі простежувався чіткий розподіл за певними жанрами:

- високі (ода, епопея, трагедія, героїчна поема);

- середні (наукові твори, елегії, сатири);

- низькі (комедія, пісні, листи у прозі, епіграми).

Для кожного жанру регламентувалися мова і герої. Так, трагедії класицизму

притаманна була піднесена, патетична мова.

У комедіях використовувалася проста мова, обов'язковим був сатиричний

струмінь, діяли побутові персонажі. Жанрові форми нової літератури

класицистами ігнорувалися, особливо це стосувалося прозових жанрів, які,

незважаючи на їхню велику популярність у сучасній літературі, були відсунуті у класицизмі на другий план. Жанровими домінантами

класицистичної літератури були ода і трагедія.

3. Важливим елементом в естетиці класицизму були вчення про розум як

головний критерій художньої правди і прекрасного в мистецтві. Класицисти

вважали, що античні майстри творили за законами розуму. Письменникам

нового часу теж слід дотримуватися цих законів.

4. Характери чітко поділялися на позитивні і негативні.

5. Драматичні твори (трагедія, комедія) підпорядковувалися правилу трьох

єдностей - часу, місця і дії. П'єса відтворювала події, які відбувалися

протягом одного дня і в одному місці.

6. Чітка композиція твору мала підкреслювати логіку задуму автора і певні риси

персонажів.

7. Для класицизму загалом характерні аристократизм, орієнтація на вимоги,

смаки вищої суспільної верстви, хоча деякі представники класицизму

порушували це правило (наприклад, Мольєр).

8. Естетичну цінність для класицистів мало лише вічне, непідвладне часу, як

твори античності. Наслідуючи давніх авторів, класицисти самі створювали

"вічні" образи, які назавжди увійшли до скарбниці світової літератури

(Тартюф, Сід, Гора-цій, Федра, Андромаха, міщанин-шляхтич, скнара тощо).

Класицисти наполягали на виховній функції літератури та мистецтва. Причому

засобом виховання "гарного смаку" є ні дидактизм, ні моралізаторство.

Виховувати людину має насолода, яку мусить давати мистецтво.

Постійним предметом обговорення в теорії класицизму, особливо в другій

половині XVІІ ст., стає категорія «гарного смаку», що сприймається не як

смак індивідуальний, а як «норма», котру виробляють кращі письменники.

«Гарний смак» класицизму надає перевагу лаконізму перед багатослів’ям,

простоті перед складністю, поміркованості перед екстравагантністю​

👇
Открыть все ответы
Ответ:
лиз87
лиз87
14.05.2020
«Мильон терзаний (Критический этюд) » была написана в 1872 году с необычными для Гончарова быстротой и страстностью. Его мысль развивалась столь последовательно, облекаясь в отточенные формы, именно потому, что интерпретация обдумывалась многие годы (начиная со студенческих лет) в диалоге-споре с глубоко почитаемыми авторами и только в итоге случайного толчка — посещения бенефиса актера И. И. Монахова (декабрь 1871 года) — вылилась на бумагу. Сразу по публикации статья Гончарова была оценена как «лучшая критическая статья в нашей литературе о значении и достоинствах «Горя от ума» . Никто так смело и так правдиво не очертил Чацкого, никто так полно не понял его, никто не сделал таких сопоставлений, как Гончаров» .
4,7(12 оценок)
Ответ:
lambert1337
lambert1337
14.05.2020
Те указания, которые даёт городничий своим чиновникам, показывают, что Антон Антонович прекрасно видит все те правонарушения, которые допускают чиновники в своей работе: казнокрадство, взяточничество. Городничий понимает, что его подчинённые пренебрегают своими служебными обязанностями, но ничего не предпринимает для того, чтобы исправить положение, потому что сам казнокрад и взяточник, сам свою должность государственного чиновника довольно высокого ранга превратил в кормушку.Даже получив известие о приезде ревизора, Антон Антонович не требует от своих подчинённых навести полный порядок в подведомственных им учреждениях. Он требует, чтобы внешне всё выглядело вполне респектабельно, а потом, после отъезда высокого чиновника, можно и на лужу посреди площади не обращать внимания, и гусей в подведомственных учреждениях вновь завести, и арапник на самом видном месте повесить, и больных содержать на сущие гроши, львиную долю пожертвований положив в свой карман… А главное – можно продолжать запускать нечистые руки в государственный карман и брать взятки, ведь приличная часть этих неправедно полученных денег окажется у самого городничего.
4,6(15 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ