Произведение по жанровой направленности является сказкой-былью и повествует о детях, оставшихся сиротами в военные годы, преодолевающих жизненные трудности.
Главными персонажами рассказа являются брат и сестра Настя и Митраша, вынужденные выживать самостоятельно, поскольку рано лишаются родителей.
Писатель дает подробное описание главных героев, представляя девочку Настю, старшую в семье, в образе ответственной и трудолюбивой малышки, отличающейся веснушчатым лицом, светлыми локонами, хрупкостью и острым умом. Девочка всегда братишке и даже уступает ему в его капризах. Автор именует Настю золотой курочкой, имеющей высокие ножки, поскольку девочка встает до рассвета, выгоняет на пастбище коров и целый день хлопочет по хозяйству.
Митраша представляется как маленький мужичок в мешочке, поскольку имеет от отца некоторые ремесленные навыки и занимается мужской работой в доме, иногда продавая свои изделия либо обменивая на продукты.
Писатель подчеркивает разделение домашних обязанностей между детьми, демонстрируя сплоченность и дружбу родных людей.
Сюжетная линия рассказа развивается путем произошедшего с детьми события в момент их похода в лес за клюквой. Настя увлекается сбором ягод и не замечает отсутствие брата, который попадает в болото и не может самостоятельно выбраться из трясины оказывает собака Травка, которая приводит сестру к брату. До этого момента Митраша не очень любит собаку, но после становится для нее полноценным хозяином.
Однако приключения детей на этом не заканчиваются, поскольку впереди у них еще встреча с голодным волком. В этой ситуации Митраша проявляет себя как настоящий мужчина, не растерявшись выстрелив в зверя
нравственной опоры. Ему ненавистна фальшь светского общества. Все это приводит его к масонству, которое он воспринял как учение о равенстве, братстве и любви. На развитие масонской ложи в России Пьер отдает миллионы, он искренне стремится облегчить положение крестьян, даже готов освободить их от крепостной зависимости. Но руководители ложи напуганы такими смелыми решениями молодого масона. Сначала они отправляют его за границу, чтобы Пьер познакомился там с деятельностью подобных масонских лож. Поездка пошла Безухову на пользу: он возвращается, полный новых прогрессивных идей по переустройству масонства России. Но руководство ложи не устраивают такие смелые взгляды графа Безухова и его стремление действовать. В результате Пьер Безухов убеждается в бесплодности масонского движения и отходит от него
Майже в кожному вірші Марини є присутнім образ ліричного героя. Розкриваючи цей образ, читач відкриває для себе ліричне «я» самої поетеси й уже здатний заглянути в духовний мир Марини як особистості й оцінити все різноманіття її переживань і силу емоційної напруги з того самого моменту, коли ліричному героєві відкривається якась істина, що опановує всією його свідомістю, коли він осягає ту або іншу подію. Сама така напруга не може тривати довго, і тому одним з основних законів ліричних творів Марини є їхня стислість і лаконічність. Майстерність Цветаевой полягає в тому, що її ліричний герой у досить вузьких рамках вірша може передати й виразити думки й почуття загальнолюдського характеру, що відбивають реальний, дійсний мир почуттів і прагнень і разом з тим відкриваюче відношення й розуміння даного явища або переживання з погляду самої Марини Цветаевой.
Якщо, прочитавши вірш Марини, ви зрозумієте її ліричного героя, то ви довідаєтеся в ньому й самій поетесі. Для того щоб розкрити багатогранний і разом з тим гармонічний образ ліричного героя у цветаевских добутках, необхідно, звичайно, охарактеризувати їхній зміст і зміст, визначити мотиви й настрої, що лежать в основі її лірики; виявити їхні потоки й тим самим простежити за еволюцією ліричного героя, що йде паралельно з еволюцією Цветаевой-Художниці від раннього романтизму до глибоко реалістичних ідей у її лірику. Уперше ліричний герой (або, краще сказати, героїня) з’явилася у Цветаевой у неї ранніх добутках
Неіснуюча подруга, що проводить із Мариною увесь свій час, з’являється перед нами як наївна маленька дівчинка-пустунка, що представляє себе доброю феєю: Ми обидві – феї, добрі сусідки, Владенья наші ділить темний ліс, Лежимо в траві й дивимося, як крізь гілки Біліє хмара у височіні небес. Тому що Цветаева почуває себе повною господаркою придуманого нею миру, то вона обдаровує й свою героїню всіма благами життя: Владенья наші царствено багаті, Їхньої краси не розповісти віршу: У них струмочки, дерева, скелі… Здатність Марини до насолоди проявляється й у її подруги. Вона відкрито співає: «нам добре!