Гамлет - один із найцікавіших і найтаємничіших героїв. Він міг би багато чого розповісти і навчити. І сама я була б не проти вести з ним розмову.
Але спочатку потрібно подолати бар'єр віків, і ось уже поруч проносяться цілі століття, час пролітає, наче метелик. У мене багато запитань, але в минулому не можна знаходитись занадто довго, і час все минає, краплина за краплиною. Тому питати потрібно тільки найважливіше.
Одне з найголовніших питань - наше життя, його ціль та ставлення до нього. Адже зараз навкруги повно жорстокості, все міряється грішми. То як же треба ставитися до всього цього? Чи боротися, чи терпіти, чи просто відійти вбік?
Також питання - чому? Чому ми живемо, чому маємо дарувати життя, чому маємо вмирати?
Я, ніби ненаситлива комаха все задаю питання, вони падають, краплина за краплиною, рясним дощем, породженим моїми устами. А час усе стікає - пісчинками-секундами, крупинками-хвилинами та камінцями-годинами. І ось уже потрібно повертатися, і усю дорогу назад, до нашого часу, я осмислюю ті відповіді, які давалися на мої запитання. І найцікавіше те, що як слова я майже їх не сприймала, вони поселилися в моєму серці, і записані на ньому, як на плівці. Я вже майже їх не пам'ятаю, але впевнена, що в потрібну мить, зхай вона навіть буде останньою, вони спливуть у моїй пам'яті, у моєму серці. І тоді я нарешті пізнаю сенс життя.
Вже багато часу минуло з тієї зустрічі, а відблиски тої величезної таїни, переданої мені Гамлетом, все не дають мені спокою. Та чи була та зустріч, чи це плід моєї уяви, я впевнена, що відтепер буду йти по правильному життєвому шляху.
Жили брат Антон Иванов и его сестра Екатерина Иванова в обычном доме. От дома до школы идти-то всего ничего: около 6 минут.
Однажды сестра Антона шла со школы домой и нечаянно нашла промокшую от воды карту. Она была вся высвечена и мокрой. Катя быстро взяла карту и понесла домой. Придя домой, она зашла в свою комнату, вытащила из рюкзака эту карту и положила сушиться на батарею, и ушла готовить ужин маме. Антон пришёл домой раньше Кати, и поэтому сделал уже уроки. Он подошёл к своей сестре и спросил:
- Привет, сестрёнка. Отдай мою книжку, которую дал тебе сегодня утром. - Катя сказала, чтобы сам её забрал и продолжила готовку. - Хорошо, сам так сам. - ответил брат.
Он зашёл к ней комнату, подошёл к ее столу и тут на подоконике увидел карту. Антон, в недоумении простояв какое-то время, подошёл к карте и увидел на ней, что нарисовано озеро, которое неподалеку от них находится. Антон не захотел звать свою сестру и сам стал разбираться с ней. На карте было нарисован батискаф, находящиеся возле этого озера. Чтобы его найди, нужно уметь пользоваться координатами. Славу Богу, что у Антона это получалось. Быстро измерив нахождение этого батискафа, он нашел его очень быстро. Подводный аппарат находился в 77 м от заброшенного домика и был зарыт в песке. Нужно была только лопата. Иванов быстро выскочил из дому, выбрал нужную лопату, спрятал её и вернулся домой. Зайдя в комнату сестры, Катя уже была там. Она быстро закрыла за ним дверь и сказала:
- Видел, что я принесла домой? Видишь? - Она пальцем указала на находку. - Это карта. Я нашла её по дороге домой.
- Вижу, я вижу. - ответил брат, подошёл к карте и снова принялся изучать. - Батискаф я нашел. Наверное, он принесет нас к подводному царству.
Услышав слова Антона, Катя рассмеялась.
- К подводному царству? - Она дальше продолжила смеяться, пока не устала. - Ты веришь в эти сказки?
- С научной точки зрения - нет, но мало ли: может повезёт. Найдем богатства нашего озера и разбогатеем.
