Брэдбери очень много пишет об огромном и сложном, требующем бережного отношения мире ребёнка. Ведь каждый человек с присущим только ему характером — это тоже своего рода «космос». Грусть мальчика, расстающегося со своим отцом, покидающим Землю, доброта подростка, встретившегося с неведомым существом из океана и протестующего против жестоко прагматичного к нему отношения, страсть к путешествию, к неведомому… — все это находит отражение на страницах книги Брэдбери. Писатель говорит: «В наше время радость существования заключается в том, чтобы подросткам отыскивать пути к новым рубежам…
Казка Антуана де Сент-Екзюпері "Маленький принц" мене дуже вразила. Адже не всі дорослі стільки освідомлюють, скільки маленький хлопчик і мені прийшло на думку питання, а про що я б говорила з Маленьким принцом, якщо б така нагода випала. Це- однозначно неймовірна дитина, але якщо подумати, що відрізняє дорослих від дітей? На мою думку, тільки те, що дорослі несуть відповідальність за життя своїх дітей, за доручені їм справи на роботі і т.д Під тягарем відповідальності вони перестають тішитися так, як це роблять діти, вже не можуть безтурботно проводити час, не контролюючи його. Проблема батьків і дітей є вічною. Маленький принц з нею стикався також, коли в 6 років дорослі не зрозуміли що він намалював і були впевнені, що то був капелюх. Насправді, то було слоненятно. Я думаю, що така розумна дитина, як Маленький принц, зможе пояснити мені простими словами, як можна уникнути непорозуміння між батьками і дітьми, чому дорослі люблять цифри, де він бере стільки енергії і чому йому настільки дорога його планета, як можна всім серцем любити таку примхливу троянду. І я точно знаю, що відповіді мене вразять однозначно!