Риси характеру головного героя: Сміливість, терпіння, упертість, життєлюбність Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та змученому тілі, відчай після марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, яким змінився страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед». Головний герой вижив, бо він був сміливий, упертий, мав силу духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя. «Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті. Можливо, це було справжнє безумство, але і в пазурах смерті він кидав їй виклик і боровся з нею».
Як варіант, можна схарактеризувати Софі з твору "Мандрівний замок Хаула" у такий б:
Юна дівчина Софі – найстарша із трьох дітей у своїй родині. Окрім неї батьки мають ще двох доньок. Софі – справжня майстриня, «вона дуже спритно вправлялася з голкою»
Дівчина начитана, сумлінно доглядає за своїми сестричками, яких завдяки своїй майстерності у шитті ще й гарно вдягає: «...вона пошила для Летті темно-рожевий костюмчик, про який Фанні сказала, що він виглядає так, ніби куплений у найдорожчій крамниці у Кінгсбері».
Проте з Софі трапляється нещастя – чаклунка перетворює її на стару за помилкою. Так починаються її пригоди у чарівному місті. Дівчина наділена особливим вмінням наділяти предмети душею. Саме це допомагало їй вийти цілою із різних ситуацій, не заподіявши нікому шкоди. З дівчини знялось закляття старості й вона знову стала молодою. Не зважаючи на те, що вона думала, що залишиться самотньою, дівчина зустріла своє кохання – Хаула. І фінал твору натякає на те, що закохані залишились разом: «Вона знала, що довге і щасливе життя з Хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати».
Софі – щира та мудра дівчина, наділена позитивними рисами. Вона працьовита та сумлінна, має чимало талантів та містить у серці сподівання на диво.
Подробнее - на -
Объяснение:
Родился 20 марта (1 апреля)1809 года в селе Сорочинцы Полтавской губернии в семье помещика. Гоголь был третьим ребенком, а всего в семье было 12 детей.
В биографии Гоголя нельзя не сказать об обучении его в Полтавском училище. Затем в 1821 году он поступил в Нежинскую гимназию высших наук, где изучал юстицию. В школьные годы писатель не отличался особыми в учебе. Хорошо ему давались только уроки рисования и изучение русской словесности. Ещё в детстве Гоголь полюбил театр, и в училище он был участником почти каждой театральной постановки. Что касается его ранних литературных трудов, то судить о них мы можем только по поэме «Ганц Кюхельгартен», изданной уже в Петербурге.
Писатель увлекался мистикой и религией. Самым загадочным произведением Гоголя считается повесть «Вий», созданная, по словам самого автора, на основе народного украинского предания. Однако литературоведы и историки до сих пор не могут найти доказательств этому, что указывает на эксклюзивное авторство писателя-мистификатора.
Принято также считать, что за несколько дней до своей смерти великий писатель сжег второй том «Мертвых душ». Некоторые ученые считают это недостоверным фактом, но правду уже никто никогда не узнает.
До сих пор доподлинно не известно, как именно умер писатель. Одна из основных версий гласит, что Гоголь был похоронен заживо. Доказательством тому было изменение положения его тела при перезахоронении. 1836 год – очень важный период в биографии Николая Гоголя: в это время им были совершены поездки в Швейцарию, Германию, Италию, а также во Францию (некоторое время он пребывал в Париже). Затем, с марта 1837, в Риме продолжалась работа над первым томом величайшего произведения Гоголя «Мертвые души», который был задуман автором еще в Петербурге. После возвращения на родину из Рима писатель издает первый том поэмы. Во время работы над вторым томом у Гоголя наступил духовный кризис. Даже поездка в Иерусалим не исправить ситуацию.
В начале 1843 года была впервые напечатана одна из самых главных, может быть, повестей Гоголя – «Шинель».
Ночью 11 февраля 1852 года Гоголь сжег второй том “Мертвых душ”, а 21 февраля скончался.