дружба вона така маленька крихітна але відіграє велику роль для людства. в минулому столітті люди не дуже розуміли що таке дружба. проблема нашого 21 століття що знайти справжнього друга в вкрай складно, а я вже мовчу, про любов, що зустрічі перетворилися в переписку, але зараз не про це. но ще важче не втратіті его через якусь дріб. в дружбі найголовніше це взаємно розуміння і інтерес, тому-що дружать коли цікаво.
запам'ятайте: дружба випробовується роками ! цінуєте справжню дружбу, вона рідкість зараз
сад
Главная тема пьесы «Вишневый сад»
Проблема тематики пьесы «Вишневый сад»
В последней пьесе А.П. Чехова «Вишневый сад» темой стала обычная на рубеже веков ситуация – продажа имения и когда-то роскошного вишневого сада разорившихся дворян. Однако продажа сада – это то, что лежит на самой поверхности, а на самом деле тема и идея пьесы «Вишневый сад» гораздо глубже.
Упадок дворянства как сословия и потеря ими своих родовых гнезд, разрушение формировавшегося веками уклада жизни, появление нового класса предпринимателей, идущих на смену дворянству, революционные идеи об изменении жизни, вызывающие у автора сомнение- все это и послужило замыслом пьесы. Однако мастерство Чехова было столь велико, что его финальная пьеса получилась настолько многослойной, что ее смысл оказался намного глубже первоначального замысла. Кроме самой видимой темы можно выделить и ряд других не менее значимых. Это и конфликт поколений, и непонимание друг друга, внутренний разлад персонажей, заключенный в неумении любить и слышать других, осознанное разрушение своих корней, забвение памяти о предках. Но самая актуальная и на сегодняшний день тема произведения «Вишневый сад» – это разрушение красоты человеческой жизни и исчезновение связующих звеньев между поколениями. А сам сад в этом контексте становиться символом уничтожения целой культуры. И ведь не случайно во втором действии у Шарлотты Ивановны оказывается ружье, ведь, по словам самого Чехова, ружье обязательно должно выстрелить. Но в этой пьесе выстрел так и не прозвучал, а между тем происходит убийство сада, олицетворяющего красоту.
Подробнее - на -
сад
Главная тема пьесы «Вишневый сад»
Проблема тематики пьесы «Вишневый сад»
В последней пьесе А.П. Чехова «Вишневый сад» темой стала обычная на рубеже веков ситуация – продажа имения и когда-то роскошного вишневого сада разорившихся дворян. Однако продажа сада – это то, что лежит на самой поверхности, а на самом деле тема и идея пьесы «Вишневый сад» гораздо глубже.
Упадок дворянства как сословия и потеря ими своих родовых гнезд, разрушение формировавшегося веками уклада жизни, появление нового класса предпринимателей, идущих на смену дворянству, революционные идеи об изменении жизни, вызывающие у автора сомнение- все это и послужило замыслом пьесы. Однако мастерство Чехова было столь велико, что его финальная пьеса получилась настолько многослойной, что ее смысл оказался намного глубже первоначального замысла. Кроме самой видимой темы можно выделить и ряд других не менее значимых. Это и конфликт поколений, и непонимание друг друга, внутренний разлад персонажей, заключенный в неумении любить и слышать других, осознанное разрушение своих корней, забвение памяти о предках. Но самая актуальная и на сегодняшний день тема произведения «Вишневый сад» – это разрушение красоты человеческой жизни и исчезновение связующих звеньев между поколениями. А сам сад в этом контексте становиться символом уничтожения целой культуры. И ведь не случайно во втором действии у Шарлотты Ивановны оказывается ружье, ведь, по словам самого Чехова, ружье обязательно должно выстрелить. Но в этой пьесе выстрел так и не прозвучал, а между тем происходит убийство сада, олицетворяющего красоту.
Подробнее - на -
Кожен з нас в тому чи іншому віці замислюється над питанням: що ж таке справжня дружба? Більшість людей, яких ми вважаємо своїми друзями, насправді всього лише наші знайомі, тобто ті, кого ми виділяємо з оточуючого нас суспільства. Нам відомі їх турботи, їх проблеми, ми вважаємо їх близькими нам людьми, звертаємося до них за до і самі охоче допомагаємо їм у важкі часи. Здавалося б, прекрасні відносини – але таки немає повного одкровення. Ми не довіряємо їм свої найпотаємніші думки. Якщо до них приходить успіх, ми не радіємо за них так, якза самих себе. Це не сторонні нам люди, між ними існує певна близькість. Але чи можна назвати це дружбою?
Статус дружби можна привласнити тільки чесним, щирим стосункам, коли в них є взаємне почуття добра один до одного і готовність безкорисливо до в будь-яку хвилину плюс душевна близькість.
Про дружбу можна міркувати вічно, як, наприклад, про сенс життя або про любов… Можна ігати її, але мало кому дано її щиро відчути. Скажу просто: “Дружба потрібна!” Дружба дає щасливу можливість прийняти іншу людину такою, якою вона є, не намагаючись переробити її під себе, пристосувати до власних потреб.Дружба – це радість спілкування, заснована на довірі та впевненості в надійності друга.
А ще хочеться сказати, що помиляються ті, хто стверджують, що дружба, яка існувала в далекому минулому, зникла в сучасному світі. Світ завжди буде наповнюватися друзями, які будуть постійно дарувати нам радість. Цінуйте друзів, адже це найпрекрасніші люди! Вони будуть з вами протягом усього життя!
Основа всякої дружби – це, звичайно ж, довіра. Я вважаю, що основний принцип дружби – не зраджувати один одного. Дружити – це вільно і добровільно ділитися тим, що важливо для мене: будь то моє майно, думки, почуття.Але ділитися – не означає давати, ті, хто в “дружбі” дають або отримують, не мають ні найменшого задоволення від цього. Мені навіть шкода таких людей. Ділитися – це твоє бажання, щоб інша людина брала участь в тому, що тобі дороге. Довіра зміцнює дружбу. По суті, перевірка довіри і є перевірка дружби. Справжньому другу я довіряю безмежно. Я знаю, що друг не кине мене в біді і завжди до , навіть якщо він зі мною не згоден. Дружня любов – найдорожче почуття. Дороге воно своєю незвичністю.
Звичайно, ніхто не ідеальний, навіть у друзів є недоліки, які можуть мені не подобатися. Але тим не менш, це друг. Більш того, навіть брехун не стане брехати другу, а ледар для друга зробить неможливе. Вибираючи друга, ми не шукаємо ідеалу, “богиню” або “принца на білому коні”, нам просто потрібен той, на кого можна покластися, з яким нас пов’яжуть тісні стосунки і спільні цілі.Звичайно, дружба менш емоційна, ніж любов, але найчастіше вона більш уразлива: зганьблену дружбу важче відновити, ніж любов, адже в любові присутнє бажання, а дружба заснована на довірі. Якщо людина не може більше довіряти другу, то все – дружба розбита. Звичайно, колишні друзі можуть і спілкуватися, і захоплюватися один одним, але раз немає довіри, немає і дружби. Втрачену довіру важко завоювати знову.
Як і все дороге, дружбу непросто придбати – за неї можна заплатити лише взаємної дружбою. Буває так, що ти хочеш з кимось подружитися, але процес розташування до себе цієї людини займає багато часу, перш ніж вона стане твоїм другом. Адже завоювати дружбу складно: про неї треба дбати як про троянду, бо вона крихка, і від одного випадкового дотику може звернутися в ніщо.