Объяснение:
Поэма "Анна Снегина" быа написана в начале 1925 года. В своих комментариях к поэме С. А. Толстая-Есенина подчеркивает: "Анна Снегина" в значительной степени автобиографична… лето 1918 года Есенин провел в Константинове и, конечно, был очевидцем явлений, происходивших в революционной деревне.
Автобиографичен и образ главной героини. Есенин дает ей имя девушки, в которую, по его собственным словам, в "пятнадцать лет влюбился до печенок",-- Анны Сардановской.
Передав чувство нежности, которое автор испытывал к некогда любимому человеку, рассказав обо всем, что пережил "под наплывом 16-и лет", он дал объективное и закономерное разрешение лирической теме.
"Анна Снегина" - это одновременно и «объяснение с женщиной" и "объяснение с эпохой", причем первое явно подчинено второму, ибо в основе поэмы, вопреки её названию, лежит рассказ о революционной ломке в деревне.
Объяснение:
Гобсек — лихвар, посвячений у таємниці людських стосунків. У нього в руках надійний важіль людських доль, ім'я якому — гроші. Безпристрасно і правдиво зображує Бальзак головного героя повісті: "Усе в житті лихваря здавалося настільки впорядкованим, ніби його хтось завів, наче якийсь механізм. У нього, здавалося, й емоцій не було. Життя його минало безшумно, немов "сипався цівкою пісок у старовинному пісочному годиннику". Часом його жертви обурювалися, кричали, але потім наставала тиша, "як буває на кухні, коли заріжуть качку".
Гобсек був багатий, але дуже жадібний. Жив скромно, не бажаючи, аби хто-небудь здогадався про його статки. Якось із кишені його жилетки випала золота монета, а коли монету спробували повернути її власникові, Гобсек відмовився. Він сказав, що то не його гроші, звідки у нього, людини бідної, такі гроші.
Як відомо, Бальзак дуже прискіпливо вивчав створені ним характери, але він у жодному разі не засуджував дійових осіб своїх творів. Кожен персонаж був глибоко індивідуальним і неповторним. У свою чергу і його герої ніколи не почуваються винними за свої вчинки. Кожен бальзаківський персонаж викладає свою точку зору з пристрасною переконливістю у власній правоті. Лихвар Гобсек не відчуває жодних докорів сумління через свою не зовсім людяну діяльність. І Бальзак, як сторонній ігач, його не засуджує. До того ж автор правдиво показує і позитивні риси його характеру: граф спитав у Дервіля, якої він думки про Гобсека, і той сказав, що в цій людині "живуть дві істоти: скнара і філософ, підла істота і вивищена". "Але якщо я помру, залишивши малолітніх дітей, то він буде їхнім опікуном", — сказав Дервіль.