Артур Грей является одним из главных героев произведения, написанной Александром Грин, «Алые паруса».
На протяжении всего произведения внешний вид Грея меняется. Сначала он предстает перед читателем юнгой с маленькими руками и девичьей внешностью. Затем он превращается в широкого и мускулистого молодого человека, а бледность сменяется загаром. Речь его из застенчивой, превращается в краткую и точную.
Родился и жил Артур в замке. Родители его были высокого рода. Отец занимал должность знатного чиновника. Грея любили и все ему поощряли. Богатство не испортило душу героя повести. Он заводил дружбу со служащими замка, не обращая никакого внимания на сословности. Ему не нравится чрезмерная опека матери. Он обладал весьма настойчивым характером, и это пошло ему только на пользу.
Грей целеустремленный и умеющий мыслить парень. В его их глазах отражался блеск. В нем была какая-то загадка. Он весьма своеобразен. Грей обладал «летящей» душой. Ему хотелось чуда и подвигов. Гулял по морю он ради удовольствия, а не ради наживы. Характер у него был спокойный. Грей скрывал свои переживание за маской хладнокровия. Он восстает против жестокости. Еще ребенком, увидев портрет Христа, он закрашивает раны на теле старца. Действует герой всегда по плану, четко и обдуманно. Грей является обладателем неисчерпаемой энергией и большой фантазии.
Главный герой полюбил море, будущее совсем ребенком. Материки, корабли, океан-это его жизнь. Мечта стать капитаном овладела им с одиннадцати лет. В пятнадцать лет, сбежав из дома, он поступает юнгой на корабль. Довольно быстро Грей освоил свое дело. Он купил корабль и набрал команду. Моряки уважали его и понимали буквально с полуслова.
На вечерней рыбалке Грей заметил девушку. Звали ее Ассоль. Молодой человек, выяснив, что девушка мечтает о рыцаре на алых парусах, решил исполнить мечту. Влюбившись в Ассоль, Грей хотел жениться на ней. Теперь он спешил на берег. Молодой человек накупил алого шелка, заказал музыкантов, предупредил матросов. Все вышло так, как и мечтала Ассоль. Такой поступок говорит о нем, как о романтике. Он стал счастлив сам и осчастливил Ассоль.
Якщо просто вийти на вулицю і пройтися, подивитися на перехожих, задивитися в їх вирази облич, навряд чи можна побачити якусь аж надто велику різницю між усіма цими людьми. Всі вони ведуть себе спокійно, мирно, вкрай рідко можна зустріти когось, хто відразу вселяє небезпеку. Але всі ці люди перебувають у звичайних обставинах, їм ніщо не загрожує, вони здійснюють звичайну прогулянку.
У той же самий час, якщо подивитися на всіх цих людей в екстремальних ситуаціях, всі вони напевно здадуться дуже різними і багато в чому несхожими один на одного. На жаль, рідкісній людині вдається прожити своє життя розмірено і просто спокійно. Найчастіше життя є дуже непередбачуваним і навряд чи варто прогнозувати і розраховувати його далеко наперед. Саме з цієї причини в житті людини часто трапляються екстремальні ситуації, з якими люди розбираються зовсім по-різному. Дуже шкода дивитися на людину, яка завжди здавався спокійною, а як тільки прийшла важка хвилина чи якась екстремальна ситуація моментально перетворилася на нервову, злу і таку, яка вселяє всім оточуючим неприязнь, а іноді навіть страх. Відразу хочеться подалі піти від такої неврівноваженої людини, вже точно всією душею не хочеться ставати такою, якою є вона.
Що ж допомагає людині залишатися нормальною і адекватною в екстремальних життєвих ситуаціях? Як підготуватися до подібних ситуацій, враховуючи те, що вони завжди неминучі? Основна проблема відповіді на це питання полягає в тому, що відповідь ця завжди дуже суб’єктивна. Різним людям потрібні різні переконання й речі, щоб зберігати спокій і помірність, навіть коли буря обставин зненацька застає душу. Але деякі правила і загальні рекомендації сформулювати таки можна. По-перше, потрібно ставитися до речей і подій спокійно і філософськи. Звичайно, все, що можна вирішити, потрібно вирішити, але не варто гніватися через те, що людині непідвладне. З будь-якої ситуації є вихід, він може бути неприємним, але часто саме він і є оптимальним рішенням. Крім того, варто сказати, що людині може стати в нагоді витримка. Звичайно, вона властива не для всіх, але якщо вона все-таки є, необхідно використовувати її ресурс на повну. Та й інші високі людські якості – чесність, прямота, справедливість, відкритість і дружелюбність – теж стануть дуже до речі.
Екстремальні ситуації неминучі, людині доведеться мати з ними справу завжди. Водночас з них можна по-різному вийти – зберігши обличчя або страшно зганьбившись. Все залежить від самої людини, але рецепти успіху тут у всіх індивідуальні. У будь-якому випадку дуже важливо залишатися спокійним, свідомим і зберігати повагу оточуючих.
У романі "Гобсек" Бапзак показав духовну суть сучасного автора суспільства. За словами головного героя, "на землі немає нічого, крім золота". Буржуазна ера по-справжньому прославляла гроші, вірячи в їх силу, злу силу грошей. Головний герой історії присвятив їх накопиченню все своє життя. Усі інші життєві радощі він невблаганно жертвував «золотому тельцю», витрачаючи всю силу своєї душі, щоб опинитися серед тих, хто «володіє світом».
Розумний Дарвілл, розмірковуючи про долю свого сусіда Гобсека, думає про цінності життя: "Йдеться про гроші"
В історії немає прямої відповіді на запитання, але є факти, які доводять, що гроші не завжди стоять на першому місці в житті людини.
Наприклад, для самого Дарвілла гроші - це лише засіб досягнення мети: можливість займатися улюбленою справою, жити гідним життям. Але "не варто принижувати через гроші", - підсумовує майстер. Зрештою, за гроші все одно не можна багато купити: здоров’я, дружба, відданість і відданість, любов.
Історія є прикладом любові, заснованої лише на грошах. Анастасія де Ресто і Максим де Трай не приносять щастя. Як тільки гроші закінчуються, Анастасія боїться втратити Максима. Принижуючи себе перед Гобсеком, він купує собі ще одну фігуру щастя.
Дарвілл і Фанні Малво були щасливі без щастя. А сумлінна робота була для Дарвіла важливішою за гроші. Він заслужив повагу в суспільстві як чесний юрист, який довіряє і грошам, і долі людей.
Або візьміть плиту. Він накопичив мільйони, навіть не думаючи, що навіть після його смерті хтось може скористатися його статком. Гобсек все ще успадковує свій стан як далекого родича, що, ймовірно, швидко витратить його стан. Можливо, із жалем, бажанням родича, Гобсек подолав свою пристрасть до прибутку ще до смерті.
І це вагомий привід поставити під сумнів філософію Гобсека і продовжити аргумент Дарвіла: "Ні, справа не в грошах. Це важлива частина нашого життя. Але це далеко не найголовніше".