Мы знаем, что разум и чувства не всегда бывают в ладах, но что делать со страхами и надеждами, куда деть чувство вины и где взять благодарность, когда в душе усталость и злость? Когда голова нам говорит, что мы не правы, чувства от этого утихают не всегда, нередко это порождает следующую волну внутреннего возмущения.
Лучше всего, когда разум и чувства дружат, поддерживают друг друга. Это человеку жить в ладу с собой и эффективно решать встающие перед ним жизненные задачи.
Возможно ли это? Да, возможно, но для этого нужно потрудиться. Содружество разума и чувств - задача, решаемая только при высоком уровне развития личности. Чем ниже уровень развития личности, тем чаще жизненные вопросы решаются на уровне чувств. Женщины чаще позволяют себе жить чувствами, хотя при необходимости думают ничуть не хуже мужчин. Чем выше уровень развития личности - тем чаще идет обращение к разуму, однако лучшие результаты дает только содружество разума и чувств.
Человек, живущий одной головой, не всегда понимает окружающих, обычно проигрывает им в спонтанности и в силе напора. С другой стороны те, кто живет чувствами без головы, слишком часто попадают в проблемные ситуации, которые казалось бы несложно было предвидеть.
Гармония разума и чувств возможна и необходима, при этом конкретная структура гармонии состоит не в равноправии разума и чувств, а в их иерархии: разум принимает ответственные решения, а подчиненные ему чувства ему в этом Без саботажа и своевольства.
І частина
Хата Омелька Кайдаша стоїть у селі Семигори недалеко біля Росі, в старому садку. Голова сімейства у чистій сорочці майструє біля повітки. Біля нього працюють його два сини. Лаврін більш привітний, але Карпо теж високий та ладний. Хлопці обговорюють дівчат. Лаврін хочу пошлюбитися з дівчиною "гарною, як квіточка, червоною, як калина в лузі, а тихою, як тихе літо". Карпо ж хочу за дружину взяти дівчину "кусливу, як муха в івку". Тож молодший брат каже старшому засватати Мотрю, яка старша дочка Довбиша, а він і радий про неї думати. Далі Кайдашиха кличе усіх до столу.
II частина
Старший син Кайдаша Карпо бачиться з Мотрею. Все так, як він хоче, – вона вродлива й за словом до кишені не лізе. Йому припав до душі її норов та вмінням постояти за себе. Тож батьки таки засватали Мотрю та Карпа.
III частина
Карпо вінчається з Мотрею. Родини зробили гучне весілля. Мотря приходить у дім Карпа невісткою й Кайдашиха одразу зранку почала керувати нею. Вона будить невістку й прикидається хворою. Мотря повинна була виконувати всю хатню роботу, поки Кайдашиха відлежувалася й брехала, що їй погано. Вона розмовляла з невісткою єлейним голосом та весь час робила зауваження. Мотря не витримує цієї ситуації й починає сварку, адже вона "не з таківських, щоб комусь покорятись".
ІV частина
Кайдашиха у шинку жалілася односелицям на невістку, а вони не вміли тримати язика за зубами й Мотря все дізналася. Й відтоді невістка демонструвала свій норов. Свекруха сварилася з нею, бо Мотря пряла окремо та ховала все у свою скриню. А ще невістка докоряла Кайдашисі, що працює більше за неї. Жінки зчинили гамір, на який збіглися чоловіки. Молодшого сина Лавріна це розсмішило, а Кайдаш розсердився, адже не можна сваритись у святу п'ятницю. Це не до й вони далі кричали. Старший син Карпо підтримав свою дружину Мотрю та сказав батькові, щоб той виділив для їхньої молодої сім'ї окрему хату. Далі син побився з батьком й ще довго продовжувалася колотнеча в хаті Кайдашів.
V частина
Молодший син Кайдашів Лаврін знайомиться з Мелашкою. Він вважає її найвродливішою, а вона ще й до того лагідна та сором'язлива. Дівчина мешкає в старій маленькій хаті в сусідньому селі, адже сім'я Балашів дуже бідна. Для Лавріна це не проблеми, він проводить дівчину додому та домовляється про зустріч. Далі хлопець каже старшим Кайдашам про Мелашку й вони в неділю їдуть на неї подивитися. Маруся Кайдашиха занадто нарядно вбралася, адже розчаровується, коли бачить, куди її привезли. Западинці, у яких жили Балаші, Кайдашиха просто зненавиділа, а до сватів та нової невістки поставилася гордо.
VІ частина
Мелашка звикла до вбогої батьківської хати, тож дім Кайдашів видався їй раєм. Спочатку вона не помічала нездорову атмосферу в домі, як свекор п'є, а свекруха свариться та неприязна до іншої невістки Мотрі. Згодом Мелашка все побачила без рожевих окуляр. Кайдашиха не любила бідності, а відповідно Балашів, батьків Мелашки, й саму дівчину. Маруся Кайдашиха витримала без скандалів лише тиждень після шлюбу Лавріна і Мелашки. Дівчина відчула на собі весь гнів старої баби. Мелашка могла спокійно жити дуже рідко, тільки тоді, коли тікала до своїх батьків.
VII—VIII частини
Мелашка відчувала себе у пеклі, адже не могла протистояти Кайдашисі, як це намагалася робити Мотря. Тож дівчина вирішує йти разом із сусідкою на прощу до Києва. Вона не хоче повертатися додому – лишається там. Лаврін кохає дружину й вирушає на її пошуки разом з Кайдашихою. Вони повертають Мелашку, а свекруха стає трішки добріша. Далі Мотря та Кайдашиха знову сваряться, а їхні крики знову зачіпають всіх членів сім'ї, тож Кайдаші ще довго не можуть примиритися. Раптово старий Кайдаш вмер. Він п'яним йшов через греблю й впав у воду, де й потонув.
IX частина
Кайдашева сім'я не можна дійти злагоди через усілякі дрібниці. Ніхто не може їх примирити. Тут не мають влади ні священники, ні сусіди. Одна з причин ворожнечі – грушка, за яку вони билися кілька років, поки дерево не всохло.