Час було повертатися до Петербурга, до перерваних в Академії мистецтв занять. Шевченко заїхав до Качанівки, щоб попрощатися з друзями. Один із знайомих якраз збирався на контракти до Києва. Домовилися про спільну поїздку. Вирушили в перших числах лютого.
Ось вони в Києві. Минули Хрещатик, узвозом спустилися на Поділ, у самий вир ярмарку.
Посеред величезної Подільської площі височів довгий будинок контрактів. Його фасад прикрашали шість великих колон, густо заліплених різними оголошеннями.
Просторий зал всередині будинку, який попервах служив тільки місцем нарад і підписання угод, тепер був заповнений приїжджими купцями. Тут були українці, росіяни, поляки, євреї, німці, французи, італійці, бухарці, татари, греки і ще не знати хто. Золото, срібло, фаянс, мило, масла, флакони з парфумами, взуття, тютюн, музикальні табакерки – все це, мов магніт, притягало погляди тих, хто входив, і спокушало зробити потрібні й непотрібні покупки. Увагу Шевченка привернули гравюри та книги.
Знайомий залишився в Контрактовому будинку, а Шевченко вийшов на подвір’я. На колонах будинку поряд зі свіжими оголошеннями висіли давні, ще не зняті. З них Шевченко довідався, що нещодавно в Києві був на гастролях знаменитий піаніст. Незабаром концерти даватиме славетний віолончеліст. Київ був музикальним містом.
Шевченко вирішив піти до театру. Оскільки часу мав досить, він найняв візника й наказав їхати до криниці Святого Володимира.
Була друга година дня. Все довкола засипав сніг: гори, яри, ліси, Дніпро – все покрилося білою пеленою
Криниця знаходилась у глибокому розлогому яру, зарослому старими вербами. Саме тут, за легендою, князь Володимир хрестив своїх синів. Із джерела з шумом витікав струмок і по льоду збігав у долину.
Над криницею за наказом царя Олександра І був збудований пам’ятник, який складався з аркади, що оточувала криницю, високої колони, кулі й хреста на ній. В аркаді, де висіли ікони, світилася лампада.
Неподалік, на високій горі, знаходилося місце, де, за свідченням літопису, Святий Андрій поставив перший на цій землі хрест. Архітектор Растреллі збудував тут церкву на честь Апостола – струнку, ажурну, легку при її чималих розмірах. Особливо гарний вигляд Андріївська церква мала з Подолу.
Шевченко звелів візникові зупинитися біля Золотих воріт, біля їхніх руїн, нещодавно розкопаних.
Два шматки кам’яної стіни, укріплені залізними прутами, пам’ятали прадавню славу Києва, славу України. Всього двісті років тому біля цих воріт, увінчаних гарною капличкою, український народ вітав свого героя, гетьмана Хмельницького, який з тріумфом повертався після переможних битв з військами Речі Посполитої.
Шевченко захоплено роздивлявся старий Київ, такий прекрасний своїм розташуванням і ще прекрасніший пам’ятками давнини.
Сказка-быль Михаила Михайловича Пришвина "Кладовая солнца" рассказывает о жизни двоих детей, Насти и Митраши. Действие происходит во время Великой Отечественной войны, когда у всех жизнь была трудной. У детей на фронте погиб отец, а мать умерла от болезни. Оставшись сиротами, дети продолжают жить в родительском доме и работать по хозяйству.
Настя и Митраша живут в селе, которое расположено "возле Блудова болота, в районе города Переславля-Залесского", то есть в Ярославской области. Это край лесов и болот. Даже горожанину понятно, что жить в селе означает работать от зари до зари. Огород и домашний скот требуют постоянной заботы. Автор рассказывает об их повседневных заботах как бы между делом, то и дело упоминая их. При этом дети описываются как добрые, веселые. Они стараются тем, кому еще труднее: например, Настя отдала клюкву эвакуированным детям, потому что клюква полезна для здоровья. Настя и Митраша не только стойко переносят жизненные тяготы, но и сохранили оптимизм.
Автор пишет, что первое время соседи осиротевшим детям, но потом они сами стали справляться с нелегким крестьянским трудом. У них есть огород, поэтому летом постоянно нужно "полоть огурцы, или свеклу мотыжить, или картошку полоть". У ребят есть корова, коза, овцы, поросенок и куры. Поэтому их день начинается очень рано. Каждый крестьянин знает, что в селе встают затемно и идут ухаживать за скотиной.
А ведь дети еще и посещают сельскую школу. Кроме того, они работают в колхозе взрослым на противотанковых рвах, посещают колхозные собрания. В лесу и на болоте они собирают ягоды. Именно во время их похода за клюквой и случилась история, описанная в сказке-были.
Час було повертатися до Петербурга, до перерваних в Академії мистецтв занять. Шевченко заїхав до Качанівки, щоб попрощатися з друзями. Один із знайомих якраз збирався на контракти до Києва. Домовилися про спільну поїздку. Вирушили в перших числах лютого.
Ось вони в Києві. Минули Хрещатик, узвозом спустилися на Поділ, у самий вир ярмарку.
Посеред величезної Подільської площі височів довгий будинок контрактів. Його фасад прикрашали шість великих колон, густо заліплених різними оголошеннями.
Просторий зал всередині будинку, який попервах служив тільки місцем нарад і підписання угод, тепер був заповнений приїжджими купцями. Тут були українці, росіяни, поляки, євреї, німці, французи, італійці, бухарці, татари, греки і ще не знати хто. Золото, срібло, фаянс, мило, масла, флакони з парфумами, взуття, тютюн, музикальні табакерки – все це, мов магніт, притягало погляди тих, хто входив, і спокушало зробити потрібні й непотрібні покупки. Увагу Шевченка привернули гравюри та книги.
Знайомий залишився в Контрактовому будинку, а Шевченко вийшов на подвір’я. На колонах будинку поряд зі свіжими оголошеннями висіли давні, ще не зняті. З них Шевченко довідався, що нещодавно в Києві був на гастролях знаменитий піаніст. Незабаром концерти даватиме славетний віолончеліст. Київ був музикальним містом.
Шевченко вирішив піти до театру. Оскільки часу мав досить, він найняв візника й наказав їхати до криниці Святого Володимира.
Була друга година дня. Все довкола засипав сніг: гори, яри, ліси, Дніпро – все покрилося білою пеленою
Криниця знаходилась у глибокому розлогому яру, зарослому старими вербами. Саме тут, за легендою, князь Володимир хрестив своїх синів. Із джерела з шумом витікав струмок і по льоду збігав у долину.
Над криницею за наказом царя Олександра І був збудований пам’ятник, який складався з аркади, що оточувала криницю, високої колони, кулі й хреста на ній. В аркаді, де висіли ікони, світилася лампада.
Неподалік, на високій горі, знаходилося місце, де, за свідченням літопису, Святий Андрій поставив перший на цій землі хрест. Архітектор Растреллі збудував тут церкву на честь Апостола – струнку, ажурну, легку при її чималих розмірах. Особливо гарний вигляд Андріївська церква мала з Подолу.
Шевченко звелів візникові зупинитися біля Золотих воріт, біля їхніх руїн, нещодавно розкопаних.
Два шматки кам’яної стіни, укріплені залізними прутами, пам’ятали прадавню славу Києва, славу України. Всього двісті років тому біля цих воріт, увінчаних гарною капличкою, український народ вітав свого героя, гетьмана Хмельницького, який з тріумфом повертався після переможних битв з військами Речі Посполитої.
Шевченко захоплено роздивлявся старий Київ, такий прекрасний своїм розташуванням і ще прекрасніший пам’ятками давнини.
Объяснение: