Мне очень понравился рассказ Саши Черного "Кавказский пленник". В нем он рассказывает про детей, которые очень любили играть. И в один (после прочтения книги Льва Николаевича Толстого) две девочки решили играть в "Кавказского пленника". Они долго спорили, кто из них будет Диной, но потом решили, что будут по очереди ее играть. Соседский мальчишка был Жилиным, а на роль Костылина никого не нашли (так как он был слабохарактерный). Поэтому им была собака. Так они играли. А позже даже выкуп. Этот рассказ очень интересный, так как он про детей. Ведь мы когда-то тоже были такими!
Объяснение:
Надеюсь всё понятно :)
УДАЧИ!
Объяснение:
Рей Бредбері життя і творчий шлях Рей Бредбері народився 22 серпня 1920 року в місті Уокиган, штат Іллінойс. Під час Великої депресії в 1934 році родина Бредбері переїхала в Лос-Анджелес, прийнявши за родича сім’ї. Там Реймонд в 1938 році закінчив середню школу. Три наступні роки свого життя юнак провів, продаючи газети на вулицях Лос-Анджелеса, оскільки грошей на вищу освіту не було. Бредбері вперше спробував себе в літературі в 12 років, коли написав продовження до «Великого воїна Марса» Е. Берроуза. Перша його публікація – це вірш «Пам’яті Вілла Роджерса», яке було опубліковано в 1936 році. У 1937 році Бредбері вступив в лос-анджелеську «Лігу наукових фантастів». Розповіді Бредбері почали публікуватися в дешевих журналах. У той час Бредбері багато працював, поступово відточуючи літературну майстерність і формуючи індивідуальний стиль. У 1939-1940 рр. він видавав мімеографічний журнал «Футура фантазія». До 1942 року Бредбері остаточно перестав продавати газети і повністю перейшов на літературний заробіток, створюючи до 52 оповідань на рік. У 1946 році в книгарні Лос-Анджелеса Бредбері зустрів Сусану Маклюр (Мегі), яка стала згодом любов’ю всього його життя. 27 вересня 1947 Меггі і Рей уклали шлюб, у них народилося чотири дочки. Бредбері написав 11 романів, найбільшу популярність з яких отримали ранні роботи: «Марсіанські хроніки» (1950), «451 градус за Фаренгейтом» (1953) і «Вино з кульбаб» (1957). dovidka.biz.ua Також письменник створив 21 п’єсу і 28 сценаріїв для кінофільмів Рей Бредбері був автором і ведучим циклу телепередач з 65 міні-фільмів за мотивами його оповідань. Цикл називався «Театр Рея Бредбері» і виходив з 1985 по 1992 рік. Після 1963 Бредбері продовжив публікувати нові оповідання, але також активно сконцентрувався на іншому жанрі -драмі. Деякі зі своїх ранніх оповідань Бредбері в 1984 році перевидав в спеціальному збірнику «Спогад вбивства», а пізніше опублікував детективний роман «Смерть – справа самотня». Бредбері отримав безліч нагород в галузі літератури і мистецтва в цілому. Навіть у літньому віці письменник продовжував писати. У 79 років Бредбері переніс інсульт, після чого останні роки життя був прикутий до інвалідного крісла. Бредбері помер після тривалої хвороби 5 червня 2012 року в Лос-Анджелесі у віці 91 рік
В.А. Жуковского "Светлана" является произведением романтизма. Здесь описаны чувства, возвышающие человека: "Милый товарищ далеко; Мне судьбина умереть в грусти одинокой". Светлана любит, страдает, верит, боится, очень много чувств она испытывает в .
Светлана является идеальным героем, героем мечты Жуковского. Она крестьянка, красавица, очень добрая, счастливая, что не совсем может быть. Жуковский одарил Светлану исключительным характером, потому что, пусть более того во сне, она идет на подвиг ради любви.
Ей снится сон, в котором к ней приходит любимый, сообща они мчатся в церковь, чтобы обвенчаться, и стоит одна, ночью, кругом ни души. Вдали она видит огонек и идет на него. Переполненная страхом, она стучится в ворота, та открывается (немного мистики), и Светлана входит в жилье и видит перед собой гроб, иконы. Трясясь от страха, она подходит к нему и видит в нем любимого:
…В избушке гроб, накрыт
Белою запоной;
лик в ногах стоит;
Свечка пред иконой…
Ах! Светлана, что с тобой?
В чью зашла обитель?
Страшен хижины пустой
Безответный обитатель.
Входит с трепетом, в слезах;
Пред иконой пала в прах,
;
И, с крестом своим в руке,
Под святыми в уголке
Робко притаилась…
Светлана, переборов себя, остается в доме. Увидев, что в гробу лежит милый товарищ ее, она пробуждается (она заснула, когда начала гадать). В реальности к ней на самом деле приезжает товарищ ее, в его глазах все та же любовь, Светлана счастлива.
"Светлана" - произведение романтизма, т.к. это , а в XVIII – начале XIX в. – произведение повествовательного характера, описывающее таинственные или драматические события, что является характерной чертой романтизма. Это пассивный романтизм, т.к. Жуковский уводит читателя от общественной борьбы, чего в эти годы было немало, в мир мечтательности, обращается к старине, когда верили во все чудеса (в "Светлане" описываются гадания девушек). Жизнь Светланы тяжела, но Жуковский "смирил" ее с этим. Романтисты-пессимисты считали, что постоянно придет более, если человек с доброй душой. Вот так и Светлана, добрая барышня, сидит и ждет своего милого. Возвращаемся к чудесам. Даже сам Жуковский в конце говорит:
Улыбнись, моя краса,
На мою ;
В ней большие чудеса,
Очень мало складу…
В несчастье – это всего лишь лживый сон, счастье – пробуждение.
Тем самым я доказала, что "Светлана" - произведение романтизма.