художник Аркадий и Любовь Онисимовна.
граф Каменский
Повествование ведется от лица бывышей актрисы орловского театра,о любви между Любой и Аркадием.Актрисам тогда не разрешались свидания и романы. Аркадий решается на рискованный шаг и решает увести Любу и тайно обвенчаться с ней.Но попытка не удается,и поймав их в доме священика,Аркадия определяют в простые солдаты а Любу на скотный двор.Аркадий прослужив несколько лет,дослужился до офицера.Он торопится в Орел чтобы выкупить Любу,но не суждено было Любе его дождаться,так как в пути, ночью его ограбили и убили.
Вірш Джанні Родарі умовно можна поділити на дві частини. У першій йдеться про красу Італії, її історичні та архітектурні дива. У нашій уяві постають пам’ятки культури й історії Давнього Риму, звучить спів венеціанських гондольєрів і неаполітанців. Але настрій вірша змінюється після питання: «Чи так воно справді?» Це ніби тимчасова зупинка для того, щоб автор перегорнув листівку і показав країну без прикрас – «без глянцю». У ліричного героя болить душа за тих італійців, котрі важко працюють і бідно живуть. Справді, чи завжди весело гондольєрові возити туристів вузенькими каналами Венеції або маленькому неаполітанцю співати для туристів? У заключній частині вірша рядки скорочуються, ритм прискорюється. Синьйорам, до яких звертається ліричний герой, слід швидко крутити головами: «Хто скаче, хто плаче…» Так автор нагадує туристам про мешканців країни, про життєві проблеми звичайних людей.