Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна. Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші… Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята.Він баче у звичайних речай прекрасне .
Поэзия их схожа и несхожа одновременно. А по отдельности разбирать двух величайших авторов придётся ещё долго, а потому можно остановиться, пока не поздно, пока мы не зашли в дебри, не затерялись в этом омуте, и просто сказать, что их стихотворения невероятно поэтичны, литературный слог неописуем, а мысли и мотивы нельзя более метафорично передать на бумаге за несколько строф.