Д.3. 1.Читаем стр.229-236. 2. Подчеркнуть цитаты для рассказа о том, как Герасим ухаживал за щенком. 3.Рассказать о встрече барыни с Муму.(прочитать отрывок) 4. Рассказать о выполнении приказа и возвращении муму. .
У Андруховича в вірші "Пісні мандрівного спудея" наявні характерні ознаки постмодернізму:
1. Чіткий образ оповідача:
"Агов, мої маленькі чортенята! / З-під свити я вас випущу на світ"; "Я — ваш отець, тож будьте мені вірні!"; "І постарайтесь, я вас дуже ".
2. Іронічність та пародійність:
Я — ваш отець, тож будьте мені вірні! / (які невірні рими в "голові!)"; "Ті рими — вчителям наперекір / (у вчителів, здається, перекір)!"
3. Алюзія (натяк) на історію у самій назві:
"Пісні мандрівного спудея"
Спудеï — це студенти академiй у давнину. Часто на канiкулах вони мандрували мiстами й селами, спiвали пiсень, розказували вiршi (якi часто самi й складали), щоб прогодувати себе, а також показати свою поетичну вправнiсть.
Автор эту повесть посвятил памяти своей матери и здесь он пишет о том, как ему с мамой жилось на Урале, куда их эвакуировали из Москвы во время ВОВ. Отец был на фронте и они не только не виделись два с половиной года, а вообще не имели о нем вестей. Однако однажды пришло письмо, в котором сообщалось, что отец пропал безвести, но маме сын (ему тогда было 11 лет) его не показал и вместе с другом Олегом написал другое письмо, будто отец попал в партизанский отряд, откуда письма не могут дойти до адресата. Затем пришло письмо от сослуживца отца с известием, что отец погиб, сын и этого письма не показал маме. Но кончается повесть тем, что в конце-концов пришло письмо от самого отца с подробным рассказом о его жизни на фронте. Оказывается, он был ранен, попал в плен, бежал, лежал в госпитале, а потом снова вернулся на фронт.
Знайшла 4 характерні ознаки постмодернізму
Объяснение:
У Андруховича в вірші "Пісні мандрівного спудея" наявні характерні ознаки постмодернізму:
1. Чіткий образ оповідача:
"Агов, мої маленькі чортенята! / З-під свити я вас випущу на світ"; "Я — ваш отець, тож будьте мені вірні!"; "І постарайтесь, я вас дуже ".
2. Іронічність та пародійність:
Я — ваш отець, тож будьте мені вірні! / (які невірні рими в "голові!)"; "Ті рими — вчителям наперекір / (у вчителів, здається, перекір)!"
3. Алюзія (натяк) на історію у самій назві:
"Пісні мандрівного спудея"
Спудеï — це студенти академiй у давнину. Часто на канiкулах вони мандрували мiстами й селами, спiвали пiсень, розказували вiршi (якi часто самi й складали), щоб прогодувати себе, а також показати свою поетичну вправнiсть.
4. Використання підкреслено ігрового стилю:
"Агов, мої маленькі чортенята!"