Живучи в наш складний час ігаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому. А замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного і того ж рішення.
Інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє. На Землі не буде більше великих війн, завдяки досягненням науки й техніки людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнило її ось уже протягом кількох століть. Усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.
Але через
хвилину мені здається, що таке життя може настати тільки у тому випадку, якщо все людство замовить собі пропуск в астрал і через нього потрапить в Небесне царство.
Але всі мої ілюзії розпадаються у ту саму мить, коли, вийшовши на вулицю, я бачу худі й заморені обличчя літніх людей, що мусять увесь день стояти на морозі лише для того, щоб випрохати жменьку монет на хліб, або коли я бачу птахів у калюжі нафти, або коли стільки іде грошей на озброєння, або коли дивлюсь кримінальну хроніку.
Ось тоді мені здається, що у людства немає майбутнього або на нього чекає таке майбутнє, що краще б його не було.
Але усе-таки мені здається, що ми не настільки нерозважні, щоб допустити це. Майбутнє у людства повинно бути, і наше завдання зробити його прекрасним.
Мальчик помнил как они отдыхали в Абхазии, он светло завидовал тому, что здесь ходят в гости к соседям, угощают пирогом всех ребятишек во дворе, что все улыбаются друг другу и радуются при встрече. Поэтому он никак не мог понять, почему дядя Аслан и его сын Валико сидят сейчас на их московской кухне и шепотом, чтобы не услышал мальчик, говорят, что убили доктора Георгия. Кто мог убить веселого доктора? Что они вообще там не поделили? Утром мальчик спросил у отца, добреют люди или не добреют. Отец не знал, но увидев нищую старуху, кормившую бездомных собак, оба осознали, что добро сильнее зла. И этого было достаточно.
Мальчик помнил как они отдыхали в Абхазии, он светло завидовал тому, что здесь ходят в гости к соседям, угощают пирогом всех ребятишек во дворе, что все улыбаются друг другу и радуются при встрече. Поэтому он никак не мог понять, почему дядя Аслан и его сын Валико сидят сейчас на их московской кухне и шёпотом, чтобы не услышал мальчик, говорят, что убили доктора Георгия. Кто мог убить весёлого доктора? Что они вообще там не поделили? Утром мальчик спросил у отца, добреют люди или не добреют. Отец не знал, но, увидев нищую старуху, кормившую бездомных собак, оба осознали, что добро сильнее зла. И этого было достаточно.
Живучи в наш складний час ігаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому. А замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного і того ж рішення.
Інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє. На Землі не буде більше великих війн, завдяки досягненням науки й техніки людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнило її ось уже протягом кількох століть. Усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.
Але через
хвилину мені здається, що таке життя може настати тільки у тому випадку, якщо все людство замовить собі пропуск в астрал і через нього потрапить в Небесне царство.
Але всі мої ілюзії розпадаються у ту саму мить, коли, вийшовши на вулицю, я бачу худі й заморені обличчя літніх людей, що мусять увесь день стояти на морозі лише для того, щоб випрохати жменьку монет на хліб, або коли я бачу птахів у калюжі нафти, або коли стільки іде грошей на озброєння, або коли дивлюсь кримінальну хроніку.
Ось тоді мені здається, що у людства немає майбутнього або на нього чекає таке майбутнє, що краще б його не було.
Але усе-таки мені здається, що ми не настільки нерозважні, щоб допустити це. Майбутнє у людства повинно бути, і наше завдання зробити його прекрасним.