Відповідь:
Він був одним з перших істориків в Російській імперії, хто спробував концептуально обгрунтувати право українського народу не тільки на свою особливу історію, а й на окрему етнічність
Відставний військовий Іван Костомаров уже в похилому вирішив одружитися з кріпачкою Тетяною Мельниковою. Поміщик відправив її до Москви для навчання в приватному пансіоні. Обвінчалися батьки Миколи Костомарова у вересні 1817 року, вже після народження сина. За законами Російської імперії хлопчик став кріпаком свого власного батька.
У 1840 році молодий історик Микола Костомаров успішно здав магістерський іспит, а у 1842 році видав окремою книжкою свою дисертацію «Про значення унії в Західній Росії». Однак її захист не відбувся через протест архієпископа Харківського Інокентія (Борисова), якого обурило кілька висловлювань в роботі Костомарова. Справа набула серйозного резонансу, коли нею зацікавився міністр народної освіти граф Уваров. За його дорученням професор Устрялов дав настільки негативний відгук про дисертацію, що про її захист вже не могло бути й мови. Що ж стосується тиражу вже випущеної книги, то він підлягав негайному спаленню. Однак історик не впав у відчай, а з подвійним запалом узявся за написання нової дисертації. Уже на початку 1844 року Костомаров успішно захистив наукову роботу на тему: «Про історичне значення російської народної поезії».
Пояснення:
Объяснение:
В этом рассказе Мамина-Сибиряка я бы отметила несколько главных мыслей:
Первая - это любовь матери к ребёнку, это мы видим на примере того как мать Гришука сына, закрыв своим телом, а её саму волки загрызли. И как олениха весь день закрывала своё дитя своим телом.
Вторая - это чувственность и сострадание старика. Он не смог выстрелить в оленёнка, подумав, как будет страдать его мать. Вспомнив случай о том, как Гришука мать.
Третья - радость мальчика, что всё-таки оленёнок убежал от дедушки, это говорит о том, что его маленькое больное сердечко так же умеет любить и сопереживать, и что это чувство даёт мальчику силы. Он с аппетитом покушал похлёбку из глухаря, даже не вспомнив, что когда не мог есть, он желал похлёбки из оленёнка.
Отзыв о прочитанном:
Рассказ не оставляет равнодушным, он волнует сердце и разум, он заставляет задуматься о силе любви матери к ребёнку, о силе любви в родному человеку и о силе любви к живому существу.
Этот рассказ о природе, которой так восхищается автор. Белая радуга Пришвиным была увидена на болоте, куда он ранним утром отправился со своей собакой Нерлей.
Автор ведет собаку на болото, чтобы научить её охоте на бекасов и делится с нами той красотой, которую он видит вокруг себя.
Нерль, идя на поводке не воспринимает уроки охоты, она не слышит запах и не понимает команды, но стоило автору спустить собаку с поводка, как все это к ней возвращается. Инстинкты охотничий собаки её не подводят и первая уже попытка сразу стала успешной – Нерль вывела Пришвина на бекаса.
Главная мысль этого рассказа конечно же заключается в любви к природе, к её гармонии и эта гармония и взаимопонимание от природы переходит к человеку. Собака, получившая свободу действий, сразу становится такой, для чего она предназначена – охотничьей, действующей по своим инстинктам, доставшиеся от предков.
Этот рассказ учит нас чувствовать , видеть природу. Подмечать то, что мы упускаем в жизни – красоту природы, её нужность для людей.
Михайла Грушевського
1. Дотепер ніхто не знає справжньої адреси проживання родини Грушевських у Холмі, де народився Михайло Сергійович. Житловий особняк, на якому красується бронзова дошка з написом українською та польською мовами: “У цьому домі 17. ІХ. 1866 року народився найвизначніший український історик і перший Президент Української Республіки Михайло Грушевський” виявляється, було обрано наздогад, оскільки жодних даних, свідчень чи спогадів щодо адреси немає.
2. Діду Михайла Грушевського по материнській лінії (Захарій Оппоков) за життя було подаровано дворянство, нагороджено двома орденами Святої Анни, бронзовим хрестом, орденом святого рівноапостольського Володимира.
3. Батько Михайла Грушевського – Сергій Федорович – був знаний як автор одного з кращих підручників з церковнослов’янської мови для шкіл, книга витримала понад 30 перевидань. Це дало змогу набути чималий капітал і жити безбідно ще багато років.
4. Початкову освіту здобув удома, а до Тифліської гімназі був зарахований одразу до третього класу. Навчання давалось легко, тому мав час працювати бібліотекарем і “плавати у книжковому морі і впиватися ним…”.
5. Перше кохання – оперна співачка Олена Марковська. Зачаровувався її співом, за на традиційні щорічні концерти у гімназію, декламував їй свої вірші. Олена відповідала взаємністю. Але кохання не мало продовження. На початку 1886 року гастролі оперної трупи у Тифлісі скінчилися, і співачка поїхала. Молоді люди розлучилися
Микола Костомаров
1 Костомаров був народжений до вступу в шлюб місцевого поміщика Івана Петровича Костомарова з кріпосною Тетяною Петрівною Мельниковою, тому за законом він вважався кріпаком свого власного батька. Батько не встиг всиновити сина, так як поміщик був убитий своїми власними селянами з метою пограбування на нічній дорозі.
2 Микола Костомаров вивчав стародавні й нові мови, цікавився античною історією, німецькою філософією і новою французькою літературою, учився грати на фортепіано, пробував писати вірші
3 Був співзасновником та активним учасником слов’янофільсько-українського київського об’єднання «Кирило-Мефодіївське братство»
4 Костомаров знав багато мов: вивчив грецьку, латинську, французьку, німецьку, чеську, польську, сербсько-хорватську мови.
5 Костомаров провів у засланні в Саратові більше 8 років. У цей цас йому було забороенено займатися науковою діяльності
Объяснение: