1. С самого детства он очень любил рукоделие. С спиц он вязал шарфики и шил родным сестрам разные наряды, шейные платки, самостоятельно ткал пояса.
2. По характеру он был крайне робким и замкнутым. Как только на пороге показывался незнакомый человек, он сразу же исчезал.
3. Часто на письменном столе писателя лежали хлебные шарики. Он катал их во время работы, и уверял друзей в том, что они – настоящие в решении невозможных задач. За вдохновением он обращался не только к ним.
4. Николай Гоголь коллекционировал издания книг маленьких размеров. Несмотря на полное равнодушие к математике и даже нелюбовь к цифрам, писатель заказал себе математический справочник.
5. Гоголь боялся грома и молний, а также незнакомых людей – если в компании появлялся незнакомец, писатель поспешно удалялся.
Объяснение:
Головні герої повісті — Остап та Соломія — кохали одне одного. Але для пана вони, як й інші кріпаки, були "товаром", тому він розлучив їх і видав заміж Соломію за свого хурмана. Пан катував нагаями дідуся Остапа, збирався забити самого Остапа за його сміливе слово. Все це спричинило до втечі.
Остап мав на меті жити поміж вільних людей, а Соломія мріяла оселитися у слободі, господарювати та піклуватися про Остапа. Цим мріям не судилося здійснитися. Остап і Соломія були не поодинокі у бажанні здобутися волі: цілими родинами бігли від кривди та знущання селяни, підтримуючи одне одного. Важким був шлях за кордон. Але й за кордоном їх не чекала бажана воля: спочатку Остапа було поранено, потім Соломія і Остап потрапили у циганське злодійське гніздо, через що Остапа забрали до в'язниці та збирались відправити назад до пана. Соломія не уявляла собі життя без Остапа, тому хотіла визволити його. Для цього вона склала план і разом з Іваном Котигорошком спробувала відбити Остапа у турків, коли вони перевозили його через Дунай. Але ця спроба визволити Остапа закінчилася загибеллю Соломії та Івана.
Остап залишився живий. На все життя на його тілі зосталися сліди мордувань від пана, москалів, турків. Втрата Соломії була для нього втратою половини душі. Гірке, самотнє життя прожив Остап, чекаючи часу об'єднання з другою половиною себе у потойбічному світі.
Доля Остапа та Соломії вражає трагічністю й високою красою. Остап, вихований дідом у давніх традиціях вільного козацтва, усе життя не тільки мріяв про волю, але й здобув її. Дуже дорого заплатив він за бажану волю. Велике кохання покликало Соломію піти за Остапом у пошуках волі. її не спинили труднощі та небезпека. Дуже прикро, що Соломія загинула, а Остап, замість подружнього життя з нею, мав тільки спогади про своє кохання.
На мою думку, вони втекли тому, що їхня любов була щира. І хоч вони не пробули дуже довго разом, але хоч той невеликий період вони були щасливі.