Отец Петра Гринева
Отца главного героя зовут Андреем Петровичем Гриневым:
"...Отец мой, Андрей Петрович Гринев..."
Андрей Петрович - офицер в отставке:
"...в молодости своей служил при графе Минихе и вышел в отставку премьер‑майором в 17… году. С тех пор жил он в своей Симбирской деревне, где и женился..."
Отец Петра Гринева - честный дворянин:
"...Не казнь страшна <...> Но дворянину изменить своей присяге, соединиться с разбойниками, с убийцами, с беглыми холопьями!.." (слова Андрея Гринева о чести дворянина)
Старик Гринев не любит пьянствовать:
"...ни батюшка, ни дедушка пьяницами не бывали..." (об отце и деде Петра Гринева)
Андрей Петрович - строгий, суровый человек:
" батюшке. У него расправа была коротка <...> Батюшка за ворот приподнял его с кровати, вытолкал из дверей и в тот же день прогнал со двора..."
"...Что за вздор! – отвечал батюшка нахмурясь. – К какой стати стану я писать к князю Б.?.."
"...зная нрав и образ мыслей отца, я чувствовал, что любовь моя не слишком его тронет и что он будет на нее смотреть как на блажь молодого человека..."
Андрей Петрович Гринев - человек с твердым характером:
"...Он лишился обыкновенной своей твердости, и горесть его (обыкновенно немая) изливалась в горьких жалобах..."
Андрей Петрович - решительный и упрямый мужчина:
"...Батюшка не любил ни переменять свои намерения, ни откладывать их исполнение..."
"...Но спорить было нечего!.."
Головним героєм твору «Міщанин-шляхтич» є пан Журден, і саме навколо нього, його образу і повноцінної взаємодії з навколишнім світом і варто розглядати будь-які проблеми цього твору, в тому числі і його актуальність. Дуже часто трапляється так, що саме образи певних героїв дозволяють зробити певні висновки про самих цих героїв, і це саме той випадок. Тому, щоб дати відповідь на питання про те, в чому полягає актуальність цього комедійного твору, необхідно дати коротку характеристику пану Журдену і подивитися, чи зустрічаються такі ж, як він, люди в даний час.
Перше і найважливіше, що варто сказати про пана Журдене, це те, що він був людиною надзвичайно низького почуття власної гідності. Саме з цієї причини він так старався зробити все, щоб мати право відносити себе до аристократичного суспільства. Пан Журден повністю заперечував цінності власного життя. Він не хотів задовольнятися тим, що у нього вже було. Він гнався за статусом, за певною славою. Але хіба це могло зробити його по-справжньому щасливим? Звичайно ж, що ні. Саме з цієї причини всі ті, хто оточував цього пана, ставилися до нього з певною часткою іронії і навіть глузування. Цілком зрозуміло, що ці люди чітко віддавали собі звіт в тому, що орієнтири цього пана, який так прагнув до прилучення себе до вищого суспільства, насправді, зовсім неправильні. Втім, через все це даний твір і став настільки смішним.
Я думаю, що актуальність цього твору дійсно має місце. І в даний час ми можемо зустріти безліч таких же людей, яким був пан Журден. Звичайно, сьогодні в нашому суспільстві немає такого класу, як аристократи, та й взагалі класовий поділ суспільства залишився далеко в минулому. Втім, певне умовне розподілення все ще має місце. І серед звичайних людей надзвичайно багато тих, хто без належної поваги ставиться до своїх нинішніх життєвих умов, а тому відчайдушно прагнутиме покинути свій нинішній соціальний , щоб прилучитися до якогось іншого , який, на думку цієї людини, є значно більш престижним, ніж нинішній. Я переконаний, що в даний час така людина виглядає аж ніяк не менш комічно, ніж пан Журден.
Твір Мольєра під назвою «Міщанин і шляхтич», безумовно, залишається актуальним і в сучасних умовах. Це зумовлене людською природою. Іноді трапляється так, що людина не може задовольнятись тим природним становищем, яке вона займає. Це спонукає її прагнути до чогось недосяжного і виглядати безглуздо на цьому шляху.