Музыка была жизненно необходимой как для бойцов, сражавшихся на фронте, так и для тех, кто остался в тылу или оказался на временно оккупированной территории. История сохранила свидетельства непосредственного участия музыкантов в борьбе — имена погибших можно прочитать на памятных досках, находящихся на почетных местах в зданиях наших музыкально-общественных учреждений. Но в том-то и заключалась особенность великой битвы против фашизма, что для музыканта выполнение его прямых профессиональных обязанностей стало патриотическим долгом. Возможно, никогда прежде деятели музыки не ощущали себя столь нужными своему народу. И то искусство, которое они несли людям, по своей глубокой внутренней сути было чуждо войне, чуждо самой идее разрушения и убийства — оно поднимало и укрепляло в людях их человеческое достоинство.
На батьківщині його чекали догани Бенкендорфа за самовільний від’їзд і сухий прийом Гончарових. Тим не менш, в листопаді 1830 Пушкін зробився женихом Hаталья Гончарової. Потім між ним і майбутньою тещею почалися негаразди, які мало не повели до остаточного розриву. Здається, під кінець, сам Пушкін не проти був від цього розриву: від перших очарований в його серці залишалося небагато. 18-го лютого 1831 відбулося весілля поета, і він з молодою дружиною перебрався до Петербурга. На перших порах після одруження на Наталії він був майже цілком щасливий, тільки турботи про гроші тривожили його з кожним днем все сильніше: Пушкін щось клопочеться про дозвіл видавати офіційний журнал, то натякає, що охоче зайняв би вакантне після Карамзіна місце «історіографа», то намагається перехопити в борг у друзів, взяти вперед за свої твори … Його молода жінка абсолютно байдуже ставилася до господарству, великому поету доводилося клопотати щодо квартир, лаятися з прислугою. Попутно він влаштовував заплутані справи свого безладного, неохайного батька, відчайдушного брата Льва, і родичів дружини … Не дивно, що творчість Пушкіна стало згасати. До цього часу відноситься вторинне прийняття його на службу в міністерство закордонних справ; крім того, з дозволу начальства, він тепер займався в архівах «Історією Петра Великого».
