Уже з першої сцени п`єси зрозуміло, що Борис, який приїхав з Москви, виділяється з натовпу своєю благородною поведінкою, шанобливим ставленням і хорошими манерами. Він сам говорить, що «навчений грамоті і мов», старанно вчився і прагнув на краще. Після смерті батьків, трагічно померли від бурхливої в той час епідемії холери, йому довелося приїхати до єдиного родича - дядька - для отримання спадщини. Згідно з умовами заповіту, він отримає його тільки в разі шанобливого ставлення до купця Дикому. Вихований і лагідний, чемний і культурний - така характеристика Бориса. «Гроза» - твір, який якнайкраще розкриває внутрішній світ таких людей. Він був готовий затамувати в собі образу і розуміння того, що спадщини він не отримає, при цьому продовжувати грати роль люблячого племінника, залишатися жити в цьому містечку і терпіти грубого і зухвалого дядька, не бажаючи йому зла і ставлячись до нього з розумінням. Це характеризує його як людину з великою і світлою душею, відкритого і доброго, але при цьому він стає все більше пригніченим і похмурим, його почуття написані у нього на обличчі.Долю не обдурити - саме ця народна мудрість характерезує поведінку і вчинки ...
1. Стихотворение «Звезда полей» наполнено щемящей сердце нежностью, но нежностью какой-то особенной, с оттенком горечи, грусти. 2. Оно посвящено родной Вологодчине. 3. Литературное признание и широкая известность пришли к нему после того, как издательство «Советский писатель» выпустило в 1967 году книгу стихов «Звезда полей». Этот сборник он представил в литинститут как свою дипломную работу, защищенную им 26 декабря 1968 года. 4. «Звезда полей» для лирического героя – это малая родина: «Звезда полей во мгле заледенелой, Остановившись, смотрит в полынью». Словно бы сам останавливаешься на краю и, леденея от холода, заглядываешь в смертную черноту воды, а кругом черная ночь: «Уж на часах двенадцать прозвенело, И сон окутал родину мою». Но стихотворение неожиданно подхватывает читателя с грешной земли и возносит его душу к высшему свету. Лирический герой признается, что «в минуты потрясений» он «вспоминал», как где-то «за холмом» «горит» его «звезда», горит для того, чтобы не дать ему пасть духом. Малая родина, «звезда полей», милая сельская глушь для лирического героя – путеводная звезда на трудном жизненном пути. И счастлив тот, у кого в трудные минуты «потрясений» душа открыта для воспоминаний о родном и близком – родине - и умеет согреться ими, словно солнечным теплом. Эта «звезда» вознеслась «над золотом осенним», «над зимним серебром». Поэт лаконично, двумя маленькими, но выразительными штришками рисует пейзажную зарисовку, используя метафору «Золото осеннее» - осенний русский чудо-лес; «серебро» - белоснежный, словно блестящими жемчужинками вытканный, зимний покров. 5. Николай Рубцов благодарен своей звезде полей, и утверждает, что он по-настоящему счастлив.
