Задание на творческого человека и довольно не легкое. Контрольний твір-опис природи в художньому стилі на основі особистих вражень
Влітку я з друзями часто вибиралась на природу. Ми брали із собою їжу,
влаштовували пікнік. Потім усі грали в м’яча, а я лежала і просто ігала за
красою природи.
Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають
до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони
перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду
спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв’ячка і
піднімаються в небо.
А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе та незалежне. Спочатку небо
здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на
різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу.
Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.
З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніби
насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні
гілочки коливались.
Знизу у травичці я побачила ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх,
мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я
зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути
друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і
мовчки ігала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно
- мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його
маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.
Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу
награлись у м’яч, і ми вирішили йти додому.
Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте
берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!
