Валентин Чемерис біографія коротко
Валентин Лукич Чемерис народився 8 липня 1936 року у селі Заїчинці Полтавської області.
У 1954 році закінчив дніпропетровську середню школу. Якийсь період потім працював у радгоспі «Нижньодніпровський», після нього був працівником металургійного заводу ім. Комінтерну.
Видається з 1962 року, в тому числі й іноземними мовами.
В 1971 році закінчив літературний інститут ім. О.М.Горького (Москва), працював на підприємствах Придніпров’я, в редакціях обласних газет, Дніпропетровському видавництві „Промінь”. В 1989-1993 рр. – голова Дніпропетровської організації Спілки письменників України, працював в Адміністрації Президента України головним консультантом Президента з питань літератури (1993-1994).
В 1996-2000 р.р. – секретар Національної Спілки письменників України, член її Президії і Вищої Ради.
Багато років працював у редакції газети „Літературна Україна” заступником головного редактора й завідуючим відділом сатири „Вишняк”.
Творчість
Загалом у письменника вийшли в 1962-2015 р.р. історичні твори, фантастика, гумор, романи-ессе. Також видав 20 веселих збірок – гуморески, пародії, веселі повісті. Серед них: „Вибори таємного агента”, „Як стати щасливим”, „Коли спокушає диявол”, „Операція „Земфіра”, „Царська охота”, „Де хазяйнує Валя Чемерис”, ”Ярлик на князівство”,„Пригоди богині Іштар”, „Сатирик у Кремлі” та ін.
За романи з історії України „Фортеця на Бористені” та „Ордер на любов” автору присуджена Міжнародна премія Українського козацтва „Лицарське перо”, 2008 рік.
В 2009 році присуджена літературна премія ім. Івана Мазепи за історичний роман про гетьмана Петра Дорошенка „Без права повернення”.
В.Чемерис – автор ряду творів для дітей. Повість „Аравійська пустеля” вміщена в підручнику з української літератури для 5-го класу, уривок з роману „Ольвія” – в хрестоматії української літератури для 7-8-х класів, у 4-му класі вивчається оповідання „Три секунди на вибір”, також твори із збірки “Візантійський кінь”.
Давним давно в невеличкому містечку жила проста сім'я.І в цій сім'ї помирає мати дівчинки .І батько змушений одружитися із вдовою і взяти її дітей до себе додому.Зла матчуха не любила Попелюшкуу.Та змушувала бідну дівчину працювати. Попелюшка з дня до ночі працювала .В одного дня дівчинка осиротіла , ви неї помер і батько. Пройшов деякий час і дівчина оговталась від біди .
Незабаром пролунала хороша новина.В тридев'ятому царстві всіх людей запросили на бал.Звичайно що всі дівчатка хотять піти на бал , і потанцювати з прекрасним принцом.Матчуха категорично заборонила Попелюшці іти на бал.попелюшка засумувала , вона все життя мріяла хоть раз побувати на балі. Коли матчуха із сестрами поїхала на бал. До Попелюшки завітала її хресна,яка подарувала її плаття та кришталеве взуття ,дівчинка дуже зраділа...алее хресна сказала їй що щоб вона повернулась до 12 год . бо всі чари зникнуть...дівчина була така задоволена що ледь почула слова хресної.Як тільки но принц побачив Попелюшку він закохався в неї з першого погляду ❤️.Вони танцювали ..танцювилии...І тут дівчина згадала слова матчухи ..що вона повинна повернутися до 12 год. Дівчина так швидко бігла з балу що загубила свою туфельку.Принц дуже засмутився що навіть не дізнався ім'я цієї прекрасної дівчини..але помітив що вона загубила туфельку.І наступного дня він повсьрму королівстві їхав до кожноно будинку і пртміряв всім дівчат туфельку.І ця туфелька підійшла тільки одній дівчинці .Він одразу впізнав Попелюшку .І тоді вони одружились.
Ось і казочці кінець ,а хто слухав молодець
Стихотворение А. Блока «Вхожу я в темные храмы…» пронизано таинственной, волшебной, загадочной атмосферой, которая создаётся с цветовой гаммы и деталей храма, в котором по стенам и потолку "бегут улыбки, сказки и сны" и где происходит действие.
Лирический герой - верный рыцарь, благоговейно ожидающий явления Прекрасной Дамы.
Прекрасная Дама лишена внешних черт, её внешний облик не прорисован. Поэт подчеркивает "бесплотность", "бестелесность" героини: "Мне не слышно ни вздохи, ни речи…" Можно утверждать, что её образ существует только в мечтах лирического героя. Мы видим Прекрасную Даму такой, какой её хочет видеть именно он: её облик чистый и светлый, она богиня, которой можно только восхищаться.
Образ Прекрасной Дамы создается с эпитетов: "озаренный образ", "Величавой Вечной Жены","отрадны черты".
Валентин Лукич Чемерис (1936 — 2016 рр.) — відомий український письменник, автор культових історичних та фантастичних романів, лауреат багатьох літературних премій.
Валентин Чемерис народився 8 липня 1936 року в селі Заїченці на Полтавщині.
Сорок років (з 1953 року) жив і працював у Дніпропетровську. 1971 року закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. О. М. Горького. Працював у радгоспі, на ряді підприємств Придніпров’я, в редакціях обласних газет, видавництві "Промінь". У 1989 — 1993 роках був головою Дніпропетровської організації Спілки письменників України. У 1996 — 2000 роках Валентин Лукич Чемерис був секретарем Національної Спілки письменників України, член її Президії і Вищої Ради. Багато років він працював у редакції газети «Літературна Україна» заступником головного редактора й завідуючим відділом сатири «Вишняк».
Валентин Лукич Чемерис нагороджений також орденами рівноапостольного князя Володимира Великого (І, ІІ, ІІІ ступенів), святого архистратига Михаїла, Св. Кирила й Мефодія, Андрія Первозванного ІІ ступеня, Почесною грамотою і медаллю Кабміну України та іншими відзнаками. Заслужений працівник культури України.
Валентин Лукич відлетів у кращі світи 4 грудня 2016 на Полтавщині.