Прослухавши як аудіокнигу (українською) цей роман, сам мимоволі частково здійснив пророцтво його автора - Рея Бредбері. В книзі про суспільство, яке не читає книг, яке живе лише роботою та у всьому шукає задоволення. Пожежники тим і займаються, що виїжджають на виклик аби спалити помешкання з книгами, інколи разом із його власниками. Все у такому тоталітарному суспільстві організовано так, аби ти в усьому постійно шукав веселощів і нічим не переймався. Якщо комусь і потрібно для чогось знати про що там була якась книга, то може взяти збірник коротких змістів і там знайти "вижимку" про що твір. Не знаю, можливо раніше таке було, але мені дедалі частіше трапляютсья люди, які читали книгу з-за того, що просто так треба для чогось. Наприклад, книгу масово обговорюють і аби не відставати. Коли запитуєш враження і оцінку, то у відповідь чуєш щось на зразок: "Ааа, там про чувака, який жив в Парижі, а потім війна розпочалася і він ледь втік звідтам?".
Бредбері написав і опублікував твір у далекому 1953 році. Спочатку у світ вийшов скорочений варіант під назвою "The Fireman" (1951). Дуже дивно, але тенденції до розважальної функції ТБ, тенденції до масовості і спопсованості там вже є. Більше того, мова навіть про інтерактивне ТБ. Як він міг так далеко заглянути в ті часи?
Сюжет сподобався. Оригінально. Дивно, що у нас цей роман не є широко популярним. Хоча більшу частину прослуховування твору (книжки я ще читаю, не спалюю, як у книзі:-) )) переслідували не дуже веселі думки. І все ж фінал швидше дає таки надію. Хоча і не є типовим американським хеппі-ендом.
Прочтите список действующих лиц пролога. Каких героев пролога вы встречали в произведениях фольклора?В списке действующих лиц пролога семь имен. В произведениях фольклора, особенно в сказках, вы встречали многих главных героев этой весенней сказки. Наиболее часто — Деда Мороза. Но в них есть и Весна-Красна, и Леший. Птицы, которые здесь названы, в фольклоре редко бывают свитой Весны. Они чаще бывают самостоятельными участниками сказок, песен.Опишите царство берендеев. Чем его описание, которое есть в ремарках пьесы, отличается от описаний в сказках?Сказочное царство Берендея описано так, как каждый из нас рассказал бы о реально существующем месте. Это описание создано для того, чтобы художники сумели изобразить царство на сцене. Оно отличается от места событий, которое описывает любая сказка, тем, что в нем дано подробное описание декорации, на фоне которой будут происходить события.Припомним первую ремарку.«Начало весны. Полночь. Красная горка, покрытая снегом. Направо кусты и редкий безлистный березник; налево сплошной частый лес больших сосен и елей с сучьями, повисшими от тяжести снега; в глубине, под горой, река; полыньи и проруби обсажены ельником. За рекой Берендеев посад, столица царя Берендея: дворцы, дома, избы — все деревянные, с причудливой раскрашенной резьбой; в окнах огни. Полная луна серебрит всю открытую местность. Вдали кричат петухи». Это описание рассказывает о том, как должна выглядеть декорация пролога к пьесе «Снегурочка».Справка. Декорация — оформление сцены пьесы, съемочной площадки, которая создает зримый облик того, где происходят события.Ремарка (в пьесе) — указания автора в тексте пьесы для читателя, актера и постановщика.Почему уже в первой ремарке говорится о местах, где будут происходить пролог и все четыре действия сказки?То, что все события будут происходить в крохотном царстве Берендея, которое можно окинуть одним взглядом, мы узнаем, прочитав всю пьесу. Однако уже первая ремарка показывает место событий. Это описание убеждает нас в том, что
<Кострома> -<чучело из соломы и рогож, при встрече страдных работ, прощаясь с хороводами (на всесвятской, в воскресенье перед петровым постом, в русальное заговенье), хоронят Кострому, топят ее… в речке или озере. Часть провожай плачут и причитают, жалея Кострому, и не давая ее в обиду, прочие, с грубыми остротами продолжают свое; спровадив кострому, пьют и веселятся в последний раз до осени, до уборки хлеба> (Даль В. Толковый словарь живого русского языка.т. II, с. 176). В настоящее время исследование этого слова идет в нескольких направлениях: — от языческого божества древних славян; — от доисторического «города Косов», то есть хазар, как и Казань, Саратов, Харьков; — от мерянско-мордовского «красивый»; — от славянского «костра» — луб, волокно; — в подражание замку Кострум (в Эстонии); — от огромных костров, которые жгли сплавщики леса; — от слова «кострома», в русских говорах означающего «прутья, солома, сорные травы»; — от слова из неизвестного, видимо финно-угорского, языка, оставившего особенyо много названий в Северном Заволжье (суффикс «ма»). Вот так вот
Прослухавши як аудіокнигу (українською) цей роман, сам мимоволі частково здійснив пророцтво його автора - Рея Бредбері. В книзі про суспільство, яке не читає книг, яке живе лише роботою та у всьому шукає задоволення. Пожежники тим і займаються, що виїжджають на виклик аби спалити помешкання з книгами, інколи разом із його власниками. Все у такому тоталітарному суспільстві організовано так, аби ти в усьому постійно шукав веселощів і нічим не переймався. Якщо комусь і потрібно для чогось знати про що там була якась книга, то може взяти збірник коротких змістів і там знайти "вижимку" про що твір. Не знаю, можливо раніше таке було, але мені дедалі частіше трапляютсья люди, які читали книгу з-за того, що просто так треба для чогось. Наприклад, книгу масово обговорюють і аби не відставати. Коли запитуєш враження і оцінку, то у відповідь чуєш щось на зразок: "Ааа, там про чувака, який жив в Парижі, а потім війна розпочалася і він ледь втік звідтам?".
Бредбері написав і опублікував твір у далекому 1953 році. Спочатку у світ вийшов скорочений варіант під назвою "The Fireman" (1951). Дуже дивно, але тенденції до розважальної функції ТБ, тенденції до масовості і спопсованості там вже є. Більше того, мова навіть про інтерактивне ТБ. Як він міг так далеко заглянути в ті часи?
Сюжет сподобався. Оригінально. Дивно, що у нас цей роман не є широко популярним. Хоча більшу частину прослуховування твору (книжки я ще читаю, не спалюю, як у книзі:-) )) переслідували не дуже веселі думки. І все ж фінал швидше дає таки надію. Хоча і не є типовим американським хеппі-ендом.