Павел Васильев. На чужом берегу. Стихотворение написано в 1932 году. Посвящено жене Галине Анучиной. Написано по поводу их разлуки - она осталась в Омске, он уехал в Москву. Больше они не виделись.
Стихотворение состоит из 6 строф. Рифмовка перекрестная. Стихотворный размер - анапест.
Средства художественной выразительности:
Эпитеты: в гиблом, пропащем снегу; дремучему краю, любимейший голос.
Метафоры:
останусь один, чтобы песня окрепла,
подвластен дремучему краю,
другие забавы и сны по плечу,
Чтоб огнями и тьмою, и рыжей волной \ Позади, за кормой убегала Россия.
Риторические восклицания: Не добраться к тебе! Царство рыбы и птицы! Ты будешь со мной!
Сравнение:
Ты похожею будешь на дальний дымок,
На старинные песни, на счастье похожа!
Роман Д.Свіфта "Мандри Гулівера" це твір-пародія на англійську монархію. Тому він містить у собі різні засоби комічного.
Іронія – це насмішка, яка має зовні благопристойну форму.
Гумор – відображення смішного в доброзичливому, жартівливому тоні.
"...п'ять чи шість кандидатів просять у імператора дозволу розважити його та двір танцями на канаті, і той, хто найвище підстрибне і не впаде, одержує посаду".
"Імператор бере в руки палицю й тримає її горизонтально, а претенденти, ідучи один за одним, то стрибають через неї, то пролазять попід нею, туди й назад, залежно від того, підіймає чи опускає палицю імператор. ... Хто виконує всі ці штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю нитку; другий приз - червона нитка; третій - зелена. їх носять замість пояса, двічі оперезавшись круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений хоча б одним таким поясом".
"імператор ... вигадав собі дуже оригінальну розвагу. Він попросив мене стати ... і якнайширше розставити ноги... Потім він наказав своєму головнокомандувачеві вишикувати військо зімкнутими лавами і провести його церемоніальним маршем піді мною: піхоту по двадцять чотири чоловіки в ряд, а кінноту - по шістнадцять,- виставивши списи, з барабанним боєм і розгорнутими прапорами. В параді взяли участь три тисячі піхотинців та тисяча вершників. Його величність наказав, під страхом смертної кари, щоб кожен солдат під час параду поводився якнайчемніше щодо моєї особи. Це не перешкодило, проте, кільком молодим офіцерам, проходячи піді мною, глянути вгору. І, по правді признаюся, штани мої були тоді в такому жалюгідному стані, що ті офіцери мали підстави досхочу посміятись і подивуватися де з чого".
"... може здатися,... нібито в нас усе гаразд, насправді над нами тяжать два лиха - гострі партійні чвари всередині країни і можливий напад надзвичайно могутнього зовнішнього ворога. ... сімдесят місяців тому в нашій імперії утворилися дві ворожі партії - відомі під назвою Тремексенів і Слемексенів, від високих і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізняються одні від одних".
Краткое содержание рассказа "Судьба человека" Шолохова: краткий пересказ сюжета, рассказ в сокращении Однажды в 1946 году, вскоре после войны, автор знакомится с человеком по имени Андрей Соколов. 45-летний Андрей рассказывает автору историю своей жизни, полной горя и страданий Андрей Соколов родился в простой крестьянской семье. Будучи молодым парнем, он участвовал в гражданской войне, а в 22 года остался круглым сиротой. Андрей женился на хорошей девушке, у них родились сын и две дочери. Андрей любил свою семью и свою работу водителем. Десять лет Андрей прожил счастливо, пока не началась война. В 1941 году Андрей ушел на фронт и был два раза ранен. Два года он провел в плену у немцев и наконец сбежал от них. В России Андрея положили в госпиталь. Здесь он узнал страшную новость: его жена и дочери погибли два года назад, в 1942 году. Сын Андрея остался жив и ушел на фронт. Андрей вернулся на фронт, где оставался до конца войны. Его единственный сын был его радостью и надеждой. Но 9 мая 1945 г. в День Победы сын Андрея был убит. Так Андрей остался совсем один. После победы Андрей уехал к другу в Урюпинск. Здесь он увидел бездомного мальчика Ванюшку. Родители ребенка погибли во время войны. Андрею стало жаль сироту Ванюшку, и он сказал мальчику, что он его отец. Ванюшка поверил Андрею и принял его за своего отца. С тех пор Андрей воспитывает Ванюшку как родного сына. Конец.