Вопрос о ложном и истинном воспитании заключен в названии. Не зря в современном русском языке слово недоросль означает недоучка. Ведь Митрофан ничему положительному не научился в свои шестнадцать лет, хотя мать нанимала ему учителей, но делала она это не из любви к грамоте, а только потому, что так повелел Петр 1. Простакова не скрывала этого "... ты хоть для виду поучись, чтоб дошло до ушей его, как ты трудишься!.." Положительные умные герои, такие, как Правдин, Стародум, говорили: "... имей сердце, имей душу и будешь человеком во все времена..." Они презирают людей трусливых, несправедливых, бесчестных. Стародум считал, что не обязательно ребенку оставить много денег, главное воспитать в нем достоинство. "...Золотой болван - все болван..." Характер человека формируется в семье, а каким человеком мог стать Митрофанушка? Он перенял у матери все пороки: крайнее невежество, грубость, жадность, жестокость, презрение окружающих. Не удивительно, ведь родители - всегда главный пример для подражания детям. А какой пример могла подать своему сыночку госпожа Простакова, если если она позволяла себе на его глазах хамить, грубить, унижать окружающих?Конечно, она любила Митрофана, но в связи с этим сильно избаловала его. Влияние матери и крепостничества совратило Митрофана - он растет невеждой. Учителя так же не могли дать достойного образования Митрофану, ведь они были такими же недоучкми. Кутейкин и Цифиркин не перечили и не заставляли недоросля учиться, а ему и не интересен этот процесс. Если что-то не получалось, мальчик бросал дело и приступал к другому. Три года он уже учился, а нового ничего не узнал. "... Не хочу учиться, хочу жениться..." Этим учителям госпожа Простакова предпочитает бывшего немецкого кучера Вральмана, который не утомляет ее сыночка, и если он устал, конечно, отпустит замаявшегося ребенка. В итоге любимый сынок доводит мать до обморочного состояния своим равнодушием к ее чувствам, предательством. "... Вот злонравия достойные плоды!" Эта реплика Стародума говрит о том, что подобное воспитание приводит к бессердечию, к непоправимому результату. В финале Митрофан является образцом бессердечия. Я думаю, проблема воспитания была, есть и будет, наверное, всегда. Именно поэтому современному читателю будет интересна и полезна комедия "Недоросль". Она раскроет последствия недостойного воспитания, данного главному герою. Заставит задуматься как юных читателей, так и их родителей.
ЕМОЦІЇ — особливий клас психічних станів, які відображають ставлення людини до навколишнього світу, до інших людей, до самої себе та до результатів своєї діяльності.Види емоційПримітивні (нижчі) — переживання, пов’язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб.Вищі — переживання, які виникають на ґрунті задоволення духовних потреб.Позитивні — емоції, що пов’язані із задоволенням потреб.Негативні — емоції, які викликають почуття незадоволення і вимагають зміни ситуації.Стенічні — емоції, які підвищують життєдіяльність людини, посилюють активність.Астенічні — емоції, які пригнічують життєдіяльність організму, знижують енергію суб’єкта.Властивості емоційПолярність — вказує на можливість зміни будь-якої емоції, на її протилежність (задоволення — незадоволення; радість — горе; любов — ненависть).Інтегральність — домінування відносно інших станів та реакцій, охопленість всього організму. Зв’язок із життєдіяльністю організму: з органами кровообігу, дихання, травлення, залоз внутрішньої та зовнішньої секреції.Амбівалентність — одночасне переживання протилежних емоцій (сльози радості, муки творчості).Інтенсивність — властивість, яка свідчить про ступінь вираженості емоційного явища.Тривалість емоційних явищ характеризується часом їх існування. Активність — здатність емоцій стенічним (підсилюючим) або астенічним (пригнічуючим) чином впливати на діяльність.Глибина емоційних явищ залежить від того, якими подіями — пересічними чи життєво важливими — вона викликана, а також від того, в якому зв’язку між собою перебувають ці явища.Емоції і почуття, так само як і психічні процеси, забезпечують відображення та пізнання навколишнього світу. Але, на відміну від сприймання, пам’яті, мислення, емоції і почуття відбивають реальну дійсність у формі переживань. Пізнаючи світ, людина по-різному сприймає предмети і явища. Одні події викликають захоплення, інші — печаль, гнів тощо. Захоплення, гнів, радість — все це прояви суб’єктивного ставлення людини до навколишніх предметів і явищ, емоційні переживання її. Отже, емоції — це психічне відображення у формі переживання життєвого смислу явищ і ситуацій. В емоційних переживаннях відбивається життєва значущість інформації. Якщо предмети чи явища задовольняють потреби людини або полегшують їх задоволення, то в неї виникають позитивні емоції, якщо ні — негативні.Стенічні емоції підвищують життєдіяльність організму; астенічні пригнічують життєдіяльність, знижують енергію суб’єкта.Розрізняють прості (нижчі) та складні (вищі) емоції. Прості (нижчі) — переживання, пов’язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб.Характерна ознака складних емоцій полягає у тому, що вони виникають у результаті усвідомлення об’єкта, що викликав їх, розуміння їх життєвого значення.Емоції можуть істотно впливати на процес діяльності. Переживання життєвого смислу явищ і властивостей світу, або емоцій, — необхідна передумова людської активності. Емоційні процеси забезпечують передусім енергетичну основу діяльності, є мотивами її. Емоції визначають якісну і кількісну характеристику поведінки. Вони також забезпечують селективність сприймання — вибір об’єктів середовища, які впливають на людину і мають для неї значення (рнс.8.1).Почуття — одна з основних форм переживання людиною свого ставлення до явищ дійсності. Вони більш стійкі і постійні порівняно з емоціями, що виникають у відповідь на конкретну ситуацію, тобто ситуативними. Структура почуття складається не лише з емоцій, а й з більш узагальненого ставлення людини, пов’язаного з розумінням, знанням. Тісний зв’язок почуттів з емоціями виявляється передусім у тому, що кожне почуття переживається і розкривається через конкретні емоції.Тварини не мають почуттів. Емоції, спільні для людей і тварин (страх, гнів, цікавість, сум тощо), мають якісну відмінність. У тварин виникнення емоцій пов’язане із задоволенням або незадоволенням конкретних біологічних потреб, з реалізацією інстинктивної сфери (інстинктів самозбереження, харчового, орієнтувального, продовження роду), тому вони обмежені і дуже бідні, тобто від людських емоцій вони відрізняються кількісно і якісно.
Положительные умные герои, такие, как Правдин, Стародум, говорили: "... имей сердце, имей душу и будешь человеком во все времена..." Они презирают людей трусливых, несправедливых, бесчестных. Стародум считал, что не обязательно ребенку оставить много денег, главное воспитать в нем достоинство. "...Золотой болван - все болван..."
Характер человека формируется в семье, а каким человеком мог стать Митрофанушка? Он перенял у матери все пороки: крайнее невежество, грубость, жадность, жестокость, презрение окружающих. Не удивительно, ведь родители - всегда главный пример для подражания детям. А какой пример могла подать своему сыночку госпожа Простакова, если если она позволяла себе на его глазах хамить, грубить, унижать окружающих?Конечно, она любила Митрофана, но в связи с этим сильно избаловала его. Влияние матери и крепостничества совратило Митрофана - он растет невеждой.
Учителя так же не могли дать достойного образования Митрофану, ведь они были такими же недоучкми. Кутейкин и Цифиркин не перечили и не заставляли недоросля учиться, а ему и не интересен этот процесс. Если что-то не получалось, мальчик бросал дело и приступал к другому. Три года он уже учился, а нового ничего не узнал. "... Не хочу учиться, хочу жениться..."
Этим учителям госпожа Простакова предпочитает бывшего немецкого кучера Вральмана, который не утомляет ее сыночка, и если он устал, конечно, отпустит замаявшегося ребенка.
В итоге любимый сынок доводит мать до обморочного состояния своим равнодушием к ее чувствам, предательством.
"... Вот злонравия достойные плоды!" Эта реплика Стародума говрит о том, что подобное воспитание приводит к бессердечию, к непоправимому результату. В финале Митрофан является образцом бессердечия.
Я думаю, проблема воспитания была, есть и будет, наверное, всегда. Именно поэтому современному читателю будет интересна и полезна комедия "Недоросль". Она раскроет последствия недостойного воспитания, данного главному герою. Заставит задуматься как юных читателей, так и их родителей.