ответ:суть этого рассказа заключается в том,что человек,обличенный властью становится совершенно глух и слеп к тем,кто ниже, чем он! Тогда как с теми,кто выше по положению или статусу их -- они будут аж до омерзения, до блевотины блюдолизничать,угодничать и всячески пресмыкаться! воистину+- до чего же бывает отвратительна лесть?Это очень наглядно отображено в сим повествовании! Такие люди среди нас,к сожалению,не редкость!ибо в погоне за собственным комфортом мы становимся глухими к чужой боли!с большой вероятностью такие люди очень благочестивы и обходительны , они регулярно ходят в Церковь,но Бога не знают и знать не желают! и весь их фальшивый маскарад направлен исключительно на внешний контур, чтобы жить зеркальными отражениями в глазах его сословия,ибо нет ничего дороже для подобных людей, чем то ,что о них подумают?что про них скажут? Как отнесутся?их уши слышком грубые,что бы слышать тихий голос совести, мудрости и красоты! Ибо эти божественные вещи проникают только в самые чуткие уши
Объяснение:
Щастя треба — на всякий випадок.
Сили треба — на цілий вік.
«Треба» —це слово не випадково в неї повторилося. За ним—відчуття свого обов'язку й призначення. Тоді, на початку шляху, власна життєва місія ще тільки вгадувалася. Але доля хутко підтвердила: так, Ліні Костенко судилося стати в українській літературі 1960—1980-х рр. „цитаделлю духу”. Безкомпромісність—ось пароль її поезії. У часи, коли ідеологічний контроль над словом і думкою людини після короткої крущовської «відлиги» знову став тотальним, від Ліни Костенко вимагалося бути такою, як усі. Але ж недарма вона в тій же збірці «Проміння землі» розповіла нам про художника Верне, який звелів друзям прив'язати його до щогли, коли на морі буде гроіа. Щоб змалювати грозу, передати барвами гул стихії, він мав зустріти її з відкритим обличчям, а не ховатися в кают гаючи за нею крізь вікно...