Стихотворение «В горнице» было написано Н. Рубцовым в 1963 году. На первый взгляд, оно просто и незатейливо. Река, лодка, дом, садик с красными цветами, свет ночной звезды. Но тот, кто знаком с лирикой Рубцова, каждое из этих слов поэтического текста воспринимает как некий обобщенный образ, лейтмотивный для его стихов 60-х — начала 70-х годов. Поражает сокровенный характер этого стихотворения. Лирический герой распахивает свою душу перед читателем, показывает «незатейливость» своего внутреннего мира. Но вместе с тем за этой незамысловатостью встают глубинные истоки русского национального характера.
Все досить просто. Автор твору порівнює життя людини, з життям коня. У творі Дрозда, Шептало представлений нам як особа горда, нестандарна, яка має свою думку. Він не зламався, а просто намагається ужитися серед рамок конюшні. Шептало не такий кінь, як інші, в ньому живе дух свободи. Саме людина з такими якостями викликає у інших симпатію, бо Шептало - був сірим лише на зовнішній вигляд, а у іншіх коней була і душа сіра, одноманітна. А Шептало - це образ людини, людини особливої, яка завжди виходить за рамки звичайного соціуму.
