Трагедія Шекспіра «Ромео і Джульєтта» вважається сумною і прекрасної історією кохання у світовій літературі. Двоє молодих людей, пристрасних і чистих серцем, не можуть з'єднати свої життя через те, що їх сім'ї перебувають в давній ворожнечі. Двоє закоханих, готових заради своєї любові на неймовірні вчинки, і трагічний фінал - фатальний збіг обставин, що викликає у читачів сльози і розуміння того, як забобони можуть погубити життя людини. Крім того, прекрасний легкий склад п'єси (хоч я читав його тільки в перекладах), доречний гумор, яскраві другорядні персонажі роблять твір настільки улюбленим через століття після написання.
Раніше я дуже не любив цю п'єсу. Я готовий був визнати її незаперечні переваги - витонченість форми і красу мови Шекспіра, але сюжет мені зовсім не подобався. Не тільки тому, що все закінчується погано. Просто персонажі п'єси протягом усього дійства поводяться якось неприродно і безглуздо, грають своїм життям і благополуччям. Почуття Ромео і Джульєтти якісь перебільшені і ніби засліплюють їх. Хіба це «хороша» любов, яка застилає весь світ? Якось мені не віриться в це.
Потім я почитав про цю трагедію і дізнався, що сюжет цей дуже давній - про двох юних коханців, що вмирають тому, що їм не дозволили бути разом. І що раніше люди дійсно одружилися в такому ранньому віці. До Шекспіра кілька авторів використовували його, а Шекспір просто переробив його по-своєму. І тоді я знову здивувався його великому таланту, завдяки якому така банальна в общем-то ситуація перетворилася в прекрасну історію чистої всепоглинаючої любові, що зворушує серця людей до сих пір і буде чіпати надалі.
Здравствуй, мама, моя любимая, родная! Вот выдалось время, и я пишу тебе письмо. У меня все хорошо. Я очень по вам скучаю. Каждый день меня мучают мысли: «Как вы там без меня? Все ли хорошо увас? Не случилось ли чего?» Расскажу немного о своей службе.
Недавно я по случаю попал в госпиталь: мы привозили раненых солдат. Место ужасное. Повсюду раненые, их мучает ужасная боль, слышны стоны и крики. Я зашел в ту часть здания, где проводят перевязки и операции. Там много крови. Врачи по локоть запачканы в кровь, лица серьезны и сосредоточенны. Они проводят операции по ампутации! После окончания операции они просто бросают части тела в угол. Запах просто невозможный. Пахнет кровью, гнилым мясом. После того что видишь здесь, понимаешь насколько ужасна война. А самое главное, никогда не забудешь, сколько людей погибло за свою родину.
Где-то неделю назад я попал в бой. При мне погибло два совсем молодых солдата. У них еще вся жизнь была впереди. Одного мне пришлось оставить умирать на поле боя. Я ничего не мог поделать. Ему прострелили ногу, он не мог идти и сказал мне, чтобы я бросил его и сам. Для меня это было очень трудно сделать. Второго же подорвало на мине. На его месте мог быть и я, если бы я пошел вместо него. Все бы так и было. Вот так проходит моя служба.
Мамуля, скажи сестренке, что я ее очень люблю и что я скоро обязательно вернусь. Мы поиграем с ней, как любили играть раньше, сходим к речке на наше любимое место. Я уверен в том, что я обязательно вернусь домой. Не смогу бросить вас. Ведь вам будет больно, а я этого не хочу. Молюсь за вас каждый вечер, и вы за меня
С любовью, ваш сын, брат Иван