Большую часть времени запорожские казаки проводили в военных походах, и потому многих из них ждала гибель от рук врага. Не избежал такой трагической участи и Тарас Бульба, а также его сын Остап.
Остап первым попадает в плен к полякам. Казнят молодого человека прямо на глазах отца, который инкогнито присутствует на городской площади. Остап поистине героически встречает свою смерть: он первым всходит на эшафот «небоязливо, не угрюмо, но с какою-то тихою горделивостию» и стоически, словно «исполин», выдерживает «все терзания и пытки».
Перед смертью у молодого казака есть лишь одно желание — видеть «твердого мужа», который смог бы «освежить» его разумным словом и «утешить» при кончине. Именно поэтому Остап взывает к своему отцу: «Батько! где ты! слышишь ли ты все это?». И, получив желаемый ответ: «Слышу!» — храбрый казак умирает с достоинством.
Смерть сына очень ожесточает Тараса Бульбу и заставляет его воспылать жаждой мести. Запорожец со своим войском «гуляет» по всей Польше и в каждом селении утраивает страшные «поминки по Остапе».
В результате польское правительство направляет пять полков для поимки именно Бульбы. В такой ситуации силы казаков и поляков, конечно же, оказываются неравными, и Тарас попадает в плен, а его боевым товарищам приходится бегством.
Старый казак, так же сын, встречает смерть с высоко поднятой головой. Во время того, как поляки разжигают под ним костер, он кричит запорожцам и подсказывает им путь ко Своим поведением Бульба еще раз доказывает врагам, насколько сильна сила духа русского народа.
Совершенно иным образом на фоне почетной гибели отца и старшего брата выглядит смерть Андрия. Его убивает сам Тарас Бульба за то, что юноша увлекся прекрасной полячкой и ради ее любви предал свой народ и свою веру. По мнению Бульбы, и большинства других запорожцев, смерть является единственным справедливым наказанием за подобный поступок, и потому Тарас сам вершит это жестокое правосудие.
Таким образом, три различные судьбы и три различные смерти мы видим в повести Гоголя. Конечно же, героическая гибель Тараса Бульбы и Остапа заставляет нас восхищаться силой духа, храбростью и преданностью этих людей своим идеалам. Но и смерть Андрия вызывает множество противоречивых эмоций. Безусловно, его предательство и переход на сторону врага оценивается негативно. В то же время верность этого «пылкого юноши» любимой женщине, и та молчаливая покорность, с которой Андрий принимает свою смерть, заставляют нас проникнуться симпатией к молодому человеку и искренне сожалеть о его печальной судьбе.
Проблема батьків і дітей, мабуть, буде вічно хвилювати людство. Адже батьки, проживши життя, набувши чималого досвіду, намагаються направити життя своїх дітей у певне русло, при цьому не завжди прагнуть зрозуміти, що в цьому житті потрібно їхній дитині. їх часи їм здаються кращими, вони не хочуть сприймати зміни в житті, їм важко пристосуватися до нових умов, і як наслідок — непорозуміння з дітьми. У свою чергу, діти вважають себе розумними, дорослими, самостійними, не хочуть прислухатися до мудрих порад батьків. Проблема батьків і дітей піднімалася в багатьох творах світової літератури, в різні часи вона інтерпретувалася по-різному. Своєрідно представив цю проблему Олексій Коломієць у своїй п'єсі "Дикий Ангел".
У праці і покорі виховував своїх чотирьох дітей головний герой п'єси Платон Микитович Ангел. На перший погляд про нього можна подумати, що він людина скупа, черства, егоїстична, у якої все до копійки розраховано. Але далі читач розуміє, що це не так. Він просто привчає дітей до праці, самостійності, відповідальності за свої вчинки, прагне виховати їх чесними і справедливими, адже його діти по батькові Платоновичі, тому він має відповідати за "їх діла", за честь і совість роду. Він не покладає відповідальності за виховання дітей на школу, міліцію, як це робить його сусід Крячко, тому іноді буває жорстоким, але заради майбутнього щастя дітей. Так, він виганяє з дому Павлика за те, що той, не маючи твердого ґрунту під ногами, одружився. На його думку, якщо син вже готовий на такий серйозний крок, то він повинен якось і утримувати сім'ю. Але Ангел має свої принципи: не можна купувати любов дітей, треба бути з ними справедливими. Старшого сина Петра Платон Микитович змушує визнати свою помилку, якої той припустився на роботі, хоча це коштувало великих непорозумінь між ними, а до того ж і втрати Петром роботи, пільг, квартири. Але Ангел знає, що помилки часто бувають фатальними, і не хоче, щоб його син був винним перед людьми. Федорові батько ставить ультиматум: розібратися в своєму особистому житті.
Але діти Ангела виховувалися справжніми людьми. І хоча спочатку вони ображалися на батька, не розуміли його, то з часом життя їм доводить правильність батьківської науки. Павлик повертається з роботи на Півночі змужнілою, самостійною людиною з почуттям власної гідності. Федір завдяки ультиматуму батька знаходить щастя в особистому житті. Петро з чистою совістю починає нову кар'єру, до нього повернулася жінка, а батько збирає гроші на приватизовану квартиру. Діти вдячні батькові за його виховання, і, мабуть, так же будуть виховувати своїх дітей.
П'єса "Дикий Ангел" О. Коломійця відкриває перед читачами нові шляхи до щасливого розв'язання проблем, що виникають між представниками різних поколінь.