1)цель текста 2) определите целевую аудиторию текста
3) Определите стиль текста
4) приведите 2 доказательства стиля
5. Определите жанр текста, приведите два доказательства жанра
Незадолго до первой мировой войны газеты всего мира сообщили о трагической гибели огромного океанского парохода «Титаник». В открытом море он наскочил на плавающую ледяную гору – айсберг… В первые же минуты катастрофы обнаружилось, что удастся только женщин, детей, да и то не всех. Ужас охватил находившихся на пароходе… И тут произошло нечто невероятное. На верхнюю палубу вышли музыканты симфонического оркестра, ехавшего на «Титанике» и дававшего по вечерам концерты для пассажиров. Они вышли со своими инструментами в руках, расселись в таком же порядке, как всегда сидели на концертах, и заиграли… Заиграли Третью симфонию Бетховена. Героическую симфонию героического композитора. Симфонию великого музыканта, чья жизнь и чье творчество были насыщены неустанной, напряженной борьбой против жестоких ударов судьбы, которые обрушивались на него с первых до последних дней его жизни, борьбой с горем, нуждой, унижениями и несправедливостью, борьбой за жизнь, за счастье, за радость… Смертельно раненный «Титаник» погибал медленно, мучительно долго, словно не хотел расставаться с жизнью. А сотни людей, обречённые вместе с ним на гибель, слушали музыку бетховенской симфонии, и эта музыка укрепляла их волю, вливала в них мужество, уберегала от паники, от душевных мук, от сумасшествия - от всего, что неизбежно угрожало каждому, кто находился в эти минуты на корабле. Какой могучей силой должна обладать музыка оказать людям поддержку в трагическую минуту жизни им сохранить душевное равновесие, человеческое достоинство. Музыка Бетховена звучала мужественно и величаво, заглушая шум воды, заполнявшей тело корабля, заглушая страдания гибнущих людей. Она звучала до той минуты, пока волны не накрыли палубу вместе с музыкантами, вместе с последними звуками бетховенской симфонии. Все музыканты судового оркестра «Титаника» играли до последнего момента и погибли в ночь с 14 на 15 апреля 1912 года...
Катерина – центральний образ поеми, образ жінки-страдниці, яка уособлює нещасливу долю багатьох дівчат, що за словами поета «кохалися з москалями». Ставлення до Катерини може бути і негативним, і позитивним, залежно з якого боку подивитись на її вчинки. Звичайно, її можна засуджувати за те, що покохала москалика, який обезчестив її, зганьбив дівочу честь і підступно покинув, обіцяючи повернутися. Також Катерину можна засуджувати за те, що вона не слухала своїх батьків, рідних людей, які ніколи поганого своїй дочці не хочуть і цим самим порушила одну із головних Божих Заповідей, виконання якої забезпечує довге і щасливе життя. Але Катерина, оскільки була доброю, довірливою і чесною дівчиною, так щиро полюбила москаля, не підозрюючи його не дотримання слова, підступність і брутальність. Катря гідно вислухала і виконала вирок батьків, які відцуралися від неї, хоча і не мали більше дітей. Також її можна зрозуміти тому, що всі її діла були плодами любові і вона достойно виконувала роль матері, хоча ця радісна для багатьох жінок подія була для неї тягарем, з яким вона мала змиритися на все життя. Катерина піклується за свою дитину, зичивши 1 шеляг у чумаків для медяника для сина. За ради своєї дитини, при зустрічі зі зрадником-батьком ладна стати наймичкою лише, щоб він прийняв сина і не псував йому долю. Адже краще бути сиротою, а не сином-безбатченком. Оскільки поема написана в романтичному стилі і від Катерини відцурався весь світ починаючи від батьків і рідного села і закінчуючи глузливими промовами москалів – вона обирає для себе втечу : топиться у ставку знесилена від страшних душевних мук, плачу, ворожінь і принижень.
Проблема Катерини актуальна і в наш час, адже і в сьогоднішньому суспільстві знаходяться такі «москалики», які вміють лише улесливо говорити гарні слова, а потім не відповідають за свої вчинки. Проте, можливо, сьогодні Катерина не була б так суворо покарана від батьків, а вони б поділили її горе.
Объяснение: