Как то раз Барон нашёл дверь в паралейный мир. Она светилась так ярко, что освещала весь город. Когда Барон очутился в паралейном мире, ничего не изменилось. Всё было как в не паралейном мире. Вдруг Барон услышал у себя за спиной жадное чавканье. Обернулся и увидел вампира, который ел сердце человека. Вампир увидел Барона и хотел было направить на него свои клыки. Барон не растерялся, ведь у него появилась новая быть вампиром. Барон стал вампиром, и подружился с тем кто хотел его съесть. Он убедил вампира стать обычным человеком и не есть больше людей. Барон вернулся вместе с вампиром в паралейный мир. С тех пор вампир стал человеком, и ему это больше нравилось, чем предыдущий облик
мене вразив художник, сусід дівчат, Берман. Людина, яка прожила все життя у гонитві за примарою. Примарою слави і визнання. Безталанний художник, невдаха… Так можна його назвати, але…Він спромігся зробити те, що не під силу було ні найкращим лікарям, ні вірній подрузі – вселити у згасаючу від хвороби свідомість Джонсі жагу до життя, віру в одужання, намалювавши останній листок на стіні будинку. Та ціна такого вчинку була надто великою: Берман помер, встигнувши створити найдивовижніший у світі шедевр, що врятував людське життя, яке мало згаснути Объяснение: