2. Прочитайте 2 текста. Сопоставьте их на уровне стиля, целевой аудитории и языковых средств, заполните таблицу. №1
Панфи́ловцы — бойцы сформированной в городе Алма-Ата Казахской ССР и в городе Фрунзе Киргизской ССР 316-й стрелковой дивизии (впоследствии 8-я гвардейская), под командованием военного комиссара Киргизской ССР генерал-майора Ивана Васильевича Панфилова, участвовавшие в 1941 году в обороне Москвы.
Наибольшую известность из воинов дивизии получили 28 человек («герои-панфиловцы» или «28 героев-панфиловцев») из личного состава 4-й роты 2-го батальона 1075-го стрелкового полка. Согласно широко распространённой версии события, 16 ноября, когда началось новое наступление немцев на Москву, бойцы 4-й роты во главе с политруком В. Г. Клочковым, осуществляя оборону в районе разъезда Дубосеково в 7 км к юго-востоку от Волоколамска, совершили подвиг, в ходе 4-часового боя уничтожив 18 вражеских танков. Все 28 человек, в советской историографии называемые героями, погибли (позже стали писать «почти все»). Фраза: «Велика Россия, а отступать некуда — позади Москва!», - которую произнёс перед смертью политрук Клочков, была включена в советские школьные и вузовские учебники по истории.
№2
Битва под Москвой стала одним из решающих сражений и важнейшим событием первого года Великой Отечественной войны. Гитлер делал особую ставку на захват столицы СССР, но потерпел неудачу в попытке с ходу захватить ее. Осенью 1941 года немецкое командование начало активную подготовку к новому наступлению, сосредоточив главные силы своей армии на ближних подступах к городу. Ожесточенные бои шли уже в 100-120 км от Москвы, крупные танковые группы немцев пытались прорваться по Волоколамскому шоссе к столице.
И вот 16 ноября 1941 года немецкие войска пошли в наступление, планируя быстро захватить Москву и победоносно закончить кампанию 1941 года. Бой, который дала ночью под Дубосеково? группа истребителей танков 316-й стрелковой дивизии (состоящая из 28 человек во главе с политруком Василием Клочковым), вошел во все учебники истории. В течение четырех часов панфиловцы под шквальным огнем артиллерии и бомбежками с воздуха сдерживали танки и пехоту врага. Они отразили несколько атак противника и уничтожили 18 танков из 50. Но большинство бойцов отряда погибли, остальные были тяжело ранены (хотя долгое время считалось, что погибли все 28 человек).
«Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.До побачення, Яво, і усього тобі найкращого!»
«Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.До побачення, Яво, і усього тобі найкращого!»
