Тема: роздуми про необхідність розвивати таланти, даровані Богом (роздуми про служіння своєму народові)
Головна думка: заклик правильно скористатися наділеними дарами: жити недаремно, ідучи за велінням свого серця (уславлення духовно-багатого українського народу)
Рід літератури: лірика
Вид лірики: громадянська (патріотична) лірика
Жанр: вірш (1933)
Художні засоби
Епітети: «врочисте небо», «Господь багатий», «солодких грон», «променистих вин»
Персоніфікація: столах веселих
Метафора: «лине хмара …розверзається небо», «Господь … благословив дарами», «вогонь самопосвяти», «твойому серцю найхмельніший келих»
Архаїзми: «вотще», «літеплим», «самопосвята».
Повтори (що надають врочистості): «і вірити, і прагнуть», «і величне, і ясне-бо»
Владимир Высоцкий, с присущей ему хлёсткостью и некоторой правдивой грубостью слова, показывает слушателю, каким должен быть настоящий друг. По сути своей, само стихотворение и есть наглядное пособие по тому, как познать суть этого, на первый взгляд, нехитрого дела. Ведь, когда мы заводим новые знакомства, то не можем сразу узнать всё о человеке. Да это и в принципе невозможно. Даже самые именитые психологи не смогут «прочитать» собеседника, пока он не совершил своего действия, поступка. Вот об этом поступке и говорит Высоцкий. «Парня в горы тяни, рискни» – это испытание, которое нужно преодолеть вместе.
Объяснение:
надеюсь