На думку М. Драй-Хмари, у «Лісовій пісні» змальовано «трагедію високої душі, що заблудилась серед болота буденного життя». Душевна краса і приземлений практицизм піднесені в драмі до рівня символічних узагальнень, що спонукають до роздумів про справжнє покликання людини.
Основні проблеми твору мають переважно філософський характер. Вони стосуються сенсу життя, духовної свободи, матеріального й духовного чинників особистості. Це також проблеми таланту, людської гідності, впливу справжнього кохання на людську душу.
Особливу роль у творі відіграє питання гармонійного співжиття людини і природи. Яскравим вираженням пориву до гармонії є душа Лукаша, яка озивається «виразно-щиро голосом сопілки...». Усвідомлення, що він не зміг «...своїм життям до себе дорівнятись», виявляє чи не найбільшу драматичну суперечність людської натури.
«Лісова пісня» складається з прологу і трьох дій. У пролозі знайомство з міфічними істотами налаштовує на умовний, символічний характер сприйняття твору. Перша дія розповідає про зародження й розвиток кохання Мавки й Лукаша, увиразнює тему гармонійного співіснування людини і природи. У другій дії загострюється конфлікт між мрією й буденністю. Третя дія розкриває драматизм непоправної втрати та розповідає про запізніле духовне прозріння головного героя.
Важливу роль у драмі відіграють образи природи, особливо при зіставленні душевних змін героїв із природними явищами. Зародження почуттів Лукаша й Мавки припало на час весняного оновлення світу, пробудження довкілля, пізнє літо приносить розчарування й сумніви, а завершальні події твору відбуваються пізньої осені. У фіналі на мить — як мрія про втрачене щастя — немов у казці, поновлюється весняна природа й замість зимового дня настає місячна весняна ніч, квітнуть дерева, а їхній білий цвіт огортає закохану пару та перетворюється зрештою на густий сніг, що накриває нерухому самотню постать Лукаша.
«Слово о полку Игореве» (1185-1188 г.г.) - великая патриотическая поэма Древней Руси, скорбный зов гениального поэта к единству русского народа в дни вражеских нашествий, непревзойденной красоты и мощи произведение последней четверти XII века.
Частный эпизод русско-половецких войн претворен в «Слове» в событие общерусского масштаба, что придало монументальное звучание основной идее — призыву к князьям прекратить усобицы и объединиться перед лицом внешнего врага.
Поэма с гениальной силой и проникновенностью отразила в себе главное бедствие своего времени – недостаточность государственного единства Руси и, как результат, слабость ее обороны от натиска степных кочевых народов, в быстрых набегах разорявших русские города, опустошавших села, угонявших в рабство население, проникавших в самую глубь страны, несших с собою смерть и разрушение.
“Слово…”, по мнению Д.С. Лихачева, - произведение огромной идейной силы, это – произведение, призывающее к единству, обличающее усобицы князей”
На мой взгляд, каждый из нас должен иметь лучшего друга, который может поддержать в трудную минуту. Этот человек понимает тебя с полу слова, знает о тебе даже чуть больше, чем ты сам.
К счастью, в моей жизни есть такой человек. Мою подругу зовут Оксана. Не могу сказать, что мы дружим с самого раннего детства, но, несмотря на это, имеем массу общих интересов и увлечений. Например, читаем книги одного жанра, любим вместе проводить время, увлекаемся танцами и спортом.
Также следует заметить, что мы с Оксаной очень похожи. Но дело не во внешности, а скорее в характере. Нас объединяют такие качества как доброта, отзывчивость, честность. Эти черты проявляются и по отношению друг к другу. Лично я уважаю мнение своей подруги, нередко прислушиваюсь к нему.
Большую роль сыграл в нашей дружбе и тот факт, что мы учимся в одном классе. То есть, можно сказать, всё свободное время проводим вместе. Я помню много разных событий, которые дороги нам обеим.
Я могу быть твёрдо уверена в Оксане. Она не на подлость, никогда не предаст меня. Я считаю, что самое главное в дружбе – это говорить правду, ни в коем случае не лукавить. Оксана также придерживается этого правила, и всегда открывает передо мной истину, какой бы горькой она порой не была. Моя подруга указывает мне на ошибки, пытается исправить меня в лучшую сторону. Безусловно, иногда это не очень приятно слышать, но я прекрасно понимаю, что Оксана права. Именно за это я ценою её больше всего.
На вряд ли в моей жизни по встречаются такие люди как Оксана. Я более чем уверена, что наша дружба продлиться ещё очень долго. По крайней мере, я буду делать для этого всё возможное.
На думку М. Драй-Хмари, у «Лісовій пісні» змальовано «трагедію високої душі, що заблудилась серед болота буденного життя». Душевна краса і приземлений практицизм піднесені в драмі до рівня символічних узагальнень, що спонукають до роздумів про справжнє покликання людини.
Основні проблеми твору мають переважно філософський характер. Вони стосуються сенсу життя, духовної свободи, матеріального й духовного чинників особистості. Це також проблеми таланту, людської гідності, впливу справжнього кохання на людську душу.
Особливу роль у творі відіграє питання гармонійного співжиття людини і природи. Яскравим вираженням пориву до гармонії є душа Лукаша, яка озивається «виразно-щиро голосом сопілки...». Усвідомлення, що він не зміг «...своїм життям до себе дорівнятись», виявляє чи не найбільшу драматичну суперечність людської натури.
«Лісова пісня» складається з прологу і трьох дій. У пролозі знайомство з міфічними істотами налаштовує на умовний, символічний характер сприйняття твору. Перша дія розповідає про зародження й розвиток кохання Мавки й Лукаша, увиразнює тему гармонійного співіснування людини і природи. У другій дії загострюється конфлікт між мрією й буденністю. Третя дія розкриває драматизм непоправної втрати та розповідає про запізніле духовне прозріння головного героя.
Важливу роль у драмі відіграють образи природи, особливо при зіставленні душевних змін героїв із природними явищами. Зародження почуттів Лукаша й Мавки припало на час весняного оновлення світу, пробудження довкілля, пізнє літо приносить розчарування й сумніви, а завершальні події твору відбуваються пізньої осені. У фіналі на мить — як мрія про втрачене щастя — немов у казці, поновлюється весняна природа й замість зимового дня настає місячна весняна ніч, квітнуть дерева, а їхній білий цвіт огортає закохану пару та перетворюється зрештою на густий сніг, що накриває нерухому самотню постать Лукаша.
Объяснение: