Автор описує суспільство на Землі у 66 столітті, де всі діти отримують знання через нейрокомп'ютерний інтерфейс. Земля постачає спеціалістів для Зовнішніх світів.
Найголовнішими подіями у житті дитини є:
День Читання — дата у вересні, коли діти 8-ми років отримують навички читання;
День Освіти — дата у листопаді, коли підлітки 18-ти років отримують певну Освіту із стрічки з професійними знаннями;
Олімпіада — відбувається у травні, коли підлітки, що отримали Освіту, змагаються за вакансії запропоновані представниками Зовнішніх світів.
Освіта, яку отримують підлітки, вибирається в результаті аналізу їхнього мозку і її неможливо змінити. Звичайне навчання вже давно не застосовується, оскільки воно довготривале і не могло гарантовано забезпечити потребу у спеціалістах для численних колонізованих планет. Для підлітка після отримання Освіти, залишитись на Землі вважається професійним провалом.
Джордж Плейтен мріяв стати програмістом, оскільки попит на них у високорозвинутих колоніях зробив цю професію престижною. Після Дня Читання він читав набагато краще за інших дітей і, щоб збільшити свої шанси на визначення придатності його мозку до цієї професії, потайки читав книги про комп'ютери. Отримання знань традиційним шляхом вважалося недоцільним заняттям, оскільки могло не збігтися з професією, до якої найкраще пристосований мозок.
На День Освіти йому несподівано повідомляють про неможливість його мозку отримати взагалі будь-яку Освіту. Його поміщають у спеціальний заклад для подібних неповноцінних осіб, де він проводить час у роздумах і за читанням книг.
Через рік Джордж вирішує втекти, щоб звести рахунки із лікарем, що виявив його непридатність до професій. Заодно він відвідує Олімпіаду у Сан-Франциско, де бере участь у змаганнях його однокласник Тревіліян, що отримав Освіту «з кольорових металів». Тревіліян показує поганий результат, оскільки, як він повідомляє Джорджу, у його стрічці не було даних про спектрограф Бімена, а тільки про попередню модель. Тому Тревіліян приймає невигідну пропозицію, щоб не залишитись на Землі. Розсерджено він запитує Джорджа, яку той отримав Освіту і між ними спалахує бійка.
Від полісмена Джорджа рятує незнайомий професор Ладислас Інженеску. На прохання Джорджа він влаштовує йому зустріч із високопосадовцем Новії — найпрестижнішої колонії.
Новіанин скаржиться на вузьку спеціалізацію та високу вартість спеціалістів з Землі, але відмовляється від пропозиції Джорджа організувати навчальний процес на Новії, оскільки в колоніях немає ресурсів, які потрібно було б багато років витрачати та ще й без гарантії результату.
Розчарований Джордж повертається до свого закладу і дізнається його справжню назву — Інститут вищої освіти. Тут збирають людей, які мають бажання та настирливість розвивати науку, а не покладатися на готові знання. Джордж був під наглядом інституту ще зі свого Дня Читання. Його втеча не була зупинена, оскільки була визнана корисною для усвідомлення ним необхідності справжнього навчання. Наприклад, під час втечі Джордж зрозумів, що Бімен, людина яка створила нову модель спектрографа, та й люди, що створили всі існуючі стрічки, не отримували власну освіту зі стрічок. Це все були люди здатні мислити оригінально.
Доглядачі Джорджа в інституті були соціологами, психологами, істориками — теж людьми здатними до оригінального мислення, але вони врешті отримали Освіту за до стрічок, оскільки не виявили такого бунтарського бажання отримати освіту самотужки і винаходити щось нове.
"Обломов" Иван Алексеевич Гончаров "Господин из Сан-Франциско"- Иван Алексеевич Бунин "Преступление и наказание"- Фёдор Михайлович Достоевский" например: Родион Раскольников задается вопросом, позволено ли совершить малое зло ради большого добра, оправдывает ли благородная цель преступное средство? Автор изображает его великодушным мечтателем, гуманистом, жаждущим осчастливить все человечество, который приходит к осознанию собственного бессилия перед лицом мирового зла и в отчаянии решается «преступить» нравственный закон — убить из любви к человечеству, совершить зло ради добра. Однако нормальному человеку, коим, несомненно, является и герой романа, чуждо кровопролитие и убийство. Чтобы понять это, Раскольникову потребовалось пройти через все круги нравственного ада и побывать на каторге. Лишь в финале романа мы видим, что герой осознает абсурдность своей безумной идеи и обретает душевное равновесие. В противовес сомневающемуся и мечущемуся Раскольникову Достоевский рисует в своем романе образ Свидригайлова, человека, не задумывающегося о средствах достижения своих целей. Опускаясь в пропасть разврата, теряя веру, Свидригайлов заканчивает жизнь самоубийством, показывая тем самым тупиковость теории Раскольникова.
Роман “Евгений Онегин” занимает центральное место в творчестве Пушкина. Это его самое крупное художественное произведение, оказавшее наиболее сильное влияние на судьбу всей русской литературы. Роман в стихах писался Пушкиным около восьми лет. Это были годы настоящей творческой зрелости поэта. В 1831 году произведение было окончено и в 1833 году вышло в свет. Роман охватывает события с 1819 по 1825 год: от заграничных походов русской армии после разгрома Наполеона до восстания декабристов. Это были годы развития русского общества времени правления царя Александра I. В романе переплетены история и современные поэту события. Сюжет произведения прост и хорошо известен. В центре романа — любовная интрига. А главной проблемой является вечная проблема чувства и долга. Герои романа Евгений Онегин и Татьяна Ларина, Владимир Ленский и Ольга составляют две любовные пары. Но всем им не дано судьбою стать счастливыми. Татьяна сразу полюбила Онегина, а он сумел ответить на ее чувство только после глубоких потрясений, происшедших в его охлажденной душе. Но, несмотря на то, что они любят друг друга, они не могут стать счастливыми, не могут соединить свои судьбы.
“А счастье было так возможно, Так близко!. . Но судьба моя Уж решена. Неосторожно, Быть может, поступила я: Меня с слезами заклинаний Молила мать; для бедной Тани Все были жребии равны.. . Я вышла замуж. Вы должны, Я вас меня оставить; Я знаю: в вашем сердце есть И гордость и прямая честь. Я вас люблю (к чему лукавить ?), Но я другому отдана; Я буду век ему верна”.
И виноваты в этом не какие-нибудь внешние обстоятельства, а их собственные ошибки, их неумение найти правильный путь в жизни. Над глубокими причинами этих ошибок заставляет Пушкин размышлять своего читателя. На простую сюжетную линию романа нанизано множество картин, описаний, показано множество живых людей с их различными судьбами, с их чувствами и характерами. У Пушкина все это “собранье пестрых глав, полусмешных, полупечальных, простонародных, идеальных” показывало Эпоху.. . Какова же главная мысль, главная идея “Евгения Онегина”? На мой взгляд, главная идея этого произведения заключается в том, что счастливо могут жить лишь люди, мало думающие, мало знающие, у которых нет стремления к высокому, духовному. Люди с чуткой, отзывчивой душой обречены на страдания. Они либо гибнут, как Ленский, либо вынуждены томиться “в бездействии пустом”, как Онегин, либо молча страдать, как Татьяна. Пушкин отчетливо показывает, что во всех этих роковых ошибках виноваты не его герои, а та среда, та обстановка, которая сформировала такие характеры, которая сделала несчастными этих, по существу или по своим задаткам, прекрасных, умных и благородных людей. Крепостнический строй, непосильный, тяжелый труд крестьян и полное безделье помещиков и господ делали несчастными, коверкали жизнь не только крепостных рабов, но и лучших, наиболее чутких из дворян, помещиков. Эти печальные и горькие мысли о неблагополучии всего жизненного строя выражены Пушкиным в последних грустных строках роман
Автор описує суспільство на Землі у 66 столітті, де всі діти отримують знання через нейрокомп'ютерний інтерфейс. Земля постачає спеціалістів для Зовнішніх світів.
Найголовнішими подіями у житті дитини є:
День Читання — дата у вересні, коли діти 8-ми років отримують навички читання;
День Освіти — дата у листопаді, коли підлітки 18-ти років отримують певну Освіту із стрічки з професійними знаннями;
Олімпіада — відбувається у травні, коли підлітки, що отримали Освіту, змагаються за вакансії запропоновані представниками Зовнішніх світів.
Освіта, яку отримують підлітки, вибирається в результаті аналізу їхнього мозку і її неможливо змінити. Звичайне навчання вже давно не застосовується, оскільки воно довготривале і не могло гарантовано забезпечити потребу у спеціалістах для численних колонізованих планет. Для підлітка після отримання Освіти, залишитись на Землі вважається професійним провалом.
Джордж Плейтен мріяв стати програмістом, оскільки попит на них у високорозвинутих колоніях зробив цю професію престижною. Після Дня Читання він читав набагато краще за інших дітей і, щоб збільшити свої шанси на визначення придатності його мозку до цієї професії, потайки читав книги про комп'ютери. Отримання знань традиційним шляхом вважалося недоцільним заняттям, оскільки могло не збігтися з професією, до якої найкраще пристосований мозок.
На День Освіти йому несподівано повідомляють про неможливість його мозку отримати взагалі будь-яку Освіту. Його поміщають у спеціальний заклад для подібних неповноцінних осіб, де він проводить час у роздумах і за читанням книг.
Через рік Джордж вирішує втекти, щоб звести рахунки із лікарем, що виявив його непридатність до професій. Заодно він відвідує Олімпіаду у Сан-Франциско, де бере участь у змаганнях його однокласник Тревіліян, що отримав Освіту «з кольорових металів». Тревіліян показує поганий результат, оскільки, як він повідомляє Джорджу, у його стрічці не було даних про спектрограф Бімена, а тільки про попередню модель. Тому Тревіліян приймає невигідну пропозицію, щоб не залишитись на Землі. Розсерджено він запитує Джорджа, яку той отримав Освіту і між ними спалахує бійка.
Від полісмена Джорджа рятує незнайомий професор Ладислас Інженеску. На прохання Джорджа він влаштовує йому зустріч із високопосадовцем Новії — найпрестижнішої колонії.
Новіанин скаржиться на вузьку спеціалізацію та високу вартість спеціалістів з Землі, але відмовляється від пропозиції Джорджа організувати навчальний процес на Новії, оскільки в колоніях немає ресурсів, які потрібно було б багато років витрачати та ще й без гарантії результату.
Розчарований Джордж повертається до свого закладу і дізнається його справжню назву — Інститут вищої освіти. Тут збирають людей, які мають бажання та настирливість розвивати науку, а не покладатися на готові знання. Джордж був під наглядом інституту ще зі свого Дня Читання. Його втеча не була зупинена, оскільки була визнана корисною для усвідомлення ним необхідності справжнього навчання. Наприклад, під час втечі Джордж зрозумів, що Бімен, людина яка створила нову модель спектрографа, та й люди, що створили всі існуючі стрічки, не отримували власну освіту зі стрічок. Це все були люди здатні мислити оригінально.
Доглядачі Джорджа в інституті були соціологами, психологами, істориками — теж людьми здатними до оригінального мислення, але вони врешті отримали Освіту за до стрічок, оскільки не виявили такого бунтарського бажання отримати освіту самотужки і винаходити щось нове.
Объяснение: