Характеристика образу Корделії в трагедії Шекспіра «Король Лір»
хоча вона з'являється лише в першій, а потім; у останніх сценах трагедії. У ній автор утілив кращі людські якості. Стримана, строга до себе і іншим, дівчина; ненавидить брехню і лицемірство. Вона чиста душею і благородна, розумна, щира і смілива. І тільки засліплення гнівом не дозволяє Лиру побачити цього, коли він, примхливо піддаючи своїх дочок «ритуалу лестощів», примушує і Корделію змагатися в славослів'ї, «щоб заручитися долею більше, ніж сестри». Відповідь її правдива і по-житейски мудрий: «…Ви дали життя мені, добрий государ, ростили і любили. У вдячність я тим же вам плачу: люблю вас, шаную і слухаюся. На що подружжя сестрам, коли вони вас люблять одного ? Напевно, коли я вийду заміж, частина ніжності, турботи і любові я чоловікові передам. Я у брак вступати не стану, як сестри, щоб любити батька».
Союзником Корделії і істинним другом короля Лира був Кент. Тут доречно нагадати учням пічну істину, що у всі часи справжніми друзями вважали тих, хто не лише міг до в скрутну хвилину, по умів застерегти від помилкового кроку, і, якщо потрібно, то і сміло засудити помилки друга. Такий в трагедії Кент. Яка відвага, яка гіркота і яка мудрість в його шарував х: «Кент буде грубий, поки Лір безумний. А ти як думав, навіжений старий? Що поряд з лестощами замовкне відвертість? Ні, чесність більше ще потрібна, коли монарх впадає у безрозсудність. Не віддавай престолу. Подави свою гарячність. Я ручаюся життям - Любов Корделії не менше їх. Зовсім не знак бездушья мовчазність. Гримить лише те, що порожньо зсередини».
Будучи вигнаним, він, не без відома Корделії, проникає до короля і, змінивши зовнішність, супроводить його пе.чде, всемірно захищаючи і оберігаючи старика. Він залишається відданим своєму панові, але в його відданості немає нічого холопського. Це відданість друга : адже завжди і в усіх вчинках Кента відчувається самостійність, сила нулі, сміливість, прямодушність, непідкупність, самовідданість.
Подвиг Евпатия датирован 1238 года. В это не спокойное время, Русь начинала познавать всю сила татаро– монголов, и всю тяжесть последствий набегов кочевников. Было, ясно, что татары вскоре пойдут новым походом на Рязань. Понимая, что собственных сил для успешной обороны города у рязанцев мало, они послали Евпатия Коловрата искать в соседних княжествах. Коловрат отбыл в Чернигов. В Чернигове его настигло известие о разорение родной земли монголами. Не медля ни минуты, Коловрат с малой дружиной (численность её в разных источниках оценена по-разному) спешно двинулся в сторону Рязани. К сожалению, город Евпатий застал уже разоренным и сожженным. Увидев развалины, Коловрат бросился в погоню за войском Батыя. Настигнув татар в окрестностях Суздаля, Евпатий дал бой неприятелю. Не смотря на малую численность отряда, русским удалось смять арьергард татар внезапной атакой. Батый был сильно удивлен всему, что произошло. Хану пришлось бросить в бой свои лучшие части. Батый просил привести ему Коловрата живым, однако Евпатий не сдался и мужественно бился с превосходящим по численности врагом. Тогда Батый послал к Евпатию парламентера, что бы спросить, чего хотят русские воины, - Евпатий ответил – умереть! Бой продолжался. В итоге монголам пришлось применить катапульты, и только тогда им удалось разрушить русский строй. Коловрат был убит. Батый, пораженный мужеством и героизмом русского воина, отдал тело Евпатия его дружине. Остальных воинов, за их смелость Батый велел отпустить, не причинив им вреда.