В каждый труд вложена частичка энергии и времени жизни человека трудящегося над чем-либо, поэтому каждый человеческий труд должен оцениваться правильным критиком.
("Правильный критик, это человек, который не отнимет ваше желание что-то творить, но и от многих комплиментов не остановит ваши попытки усовершенствовать труд. Каждая критика должна иметь как положительные так и отрицательные отзывы о вашем труде. Либо вы должны научится принимать мнение других людей не слишком близко к сердцу.")
Для того чтобы правильно представлять свой труд, нужно научиться оценивать его со своей точки зрения. Достоин ли труд представления, можно узнать по планово проанализировав его в уме, но если вы уже достаточно уверенны в доскональности своего труда, и он уже не требует возможно, дизайнерских решений, то, вперёд.
Если вы только загорелись идеей создания, то лучше, конечно, заранее продумать план реализации своего будущего труда.
1. Заранее продумать все возможные мелочи и сложности вашей идеи.
2. Подумать, хватит ли ваших сил на реализацию вашей идеи.
3. Если ответ на план под номером два был "да", то подобрать инструменты, (для совершения своего труда, естественно).
3. Сделать эскизы/схему.
4. Действовать эскизу/схеме, если вы хотите, чтобы получилось именно то, что вы хотите.
5. Во время создания не спешить, иначе можно что-то перепутать, и сделать неправильно.
6. Созданное правильно презентовать / если это было не для презентации, то всё готово.
Вот и весь план.
Нащадок старовинного аристократичного роду Вільям Легран, переслідуваний невдачами і банкрутством, біжить з Нового Орлеана і оселяється на пустельному острівці Салівон поблизу атлантичного узбережжя зі своєю собакою — ньюфаундлендом і старим слугою Джупітером. Одного разу під час прогулянки було знайдено «золотого» жука, якого вони загорнули у шматок знайденого поблизу пергаменту. Прийшовши додому, Легран зовсім випадково виявляє на пергаменті зображення черепа, намальоване прихованими чорнилом, які проявилися від дії тепла — каміна в будинку Леграна. Розпитуючи про подробиці, Оповідач зауважує, що Легран сприймає цю знахідку як щасливе знамення. Слуга Джупітер був дуже схвильований поведінкою «масса Вілла», вважаючи, що золотий жук вкусив його в голову й хазяїн збожеволів. Та й дійсно, Легран поводився більше, ніж дивно: він бігав удень і вночі, шепочучи якісь слова, малюючи дивні знаки, лазив у гори. Через якийсь час Оповідач отримує від Леграна записку з проханням відвідати його з якоїсь важливої справи. Інтонація листа змушує Оповідача поквапитися, і він того ж дня опиняться у друга. Легран очікує його з нетерпінням і пропонує всім відразу відправитися в дорогу — на материк, у гори — в кінці експедиції вони зрозуміють, що він має на увазі. Мандрівники довго йшли, знайшли тюльпанове дерево. Джупітер заліз на нього, прибитий до суку череп і отримує вказівку пропустити золотого жука на шнурі крізь ліву очну ямку. Забивши кілочок туди, де опустився жук, Легран, скосивши траву, наказав копати під деревом. Через деякий час виявляється, що негр переплутав очниці і їхні зусилля виявилися марними. Легран переміряє все заново і вони відновлюють розкопки. Їх працю перериває відчайдушний гавкіт ньюфаундленда. Сабака рветься в яму і знаходить два скелети. Через кілька секунд компаньйони виявляють скриню, в якій знаходиться справжній скарб — купи золота і дорогоцінного каміння. Подолавши насилу зворотний шлях, бачачи, що друг згорає від цікавості, Легран розповідає, що привело його до знахідки і розгадки шифру, який дозволив знайти скарби.