Іван Сила – видатний українець, важкоатлет. Він був визнаний найдужчою людиною планети у минулому столітті. Цей чоловік утілює найкращі риси: благородство, щедрість, чесність, старанність.
працьовитість: Опинившись в місті Іван влаштовується вантажником на вокзал. І саме тут він проявляє свою силу: «Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників». Він – дужий від природи, має силу важко працювати та не стомлюватись.
Зовнішність Івана Сили: “Двадцятилітній парубійко в селянському вбранні на ймення Іван Сила не квапився. Його відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси обличчя якось дивно поєднувалися з міцно збитою статурою та широчезними плечима. ”
Іван, котрий у селі звик до постійної роботи, найгірше переносив байдикування.
Івана у столиці вражало все, а найперше — рух. Усе тут кудись поспішало, бігло, летіло, метушилося. Зовсім не так, як у горах, де можна запросто прилягти на травичці й ігати, як повільно пливуть хмари.
Бідолашний хлопець ніколи не мав справи зі стількома ножами, виделками, ложками, тому аж спітнів, повторюючи уважно за господарем його рухи.
упертість “Та Іван був упертий від народження. А тому мучився, але їв, як і доктор. Брякусу це сподобалося.”
Брякус влаштував його у пристойний гуртожиток, де мешкали студенти. Попри грошову винагороду, яку Сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою, яка завжди тримає у скрині окраєць черствого хліба на чорний день. До обіду Іван займався вправами, потім обідав із тренером і рушав на вокзал.
зневага до алкоголю: В Івана гуло в голові, адже алкоголю він ніколи не вживав. І взагалі, вів здоровий іб життя.
Віра в Бога: “Між тим Іван зійшов на поміст, глипнув у залу і проказав найкоротшу молитву, яку знав: «Боже !»
Загибель Брякуса сильно вплинула на верховинця. Він до всього збайдужів, навіть втратив апетит.
В Івана аж потемніло в очах. Хоч і не мав з Маруською нічого, але вона була для нього, як ікона, котрій щовечора молився. Іван згадав її карі оченята, рівненький носик, точені губки, чорну косу до пояса — і всередині аж защеміло. А які вона готувала вареники!
Іван провів вуйка до потяга, передавши грошей батькам: «Хай мама зготують галушок зі шкварками для всієї вулиці». Зажурений, повертався він до цирку.
наполегливість, цілеспрямованість: Він почав тренуватися і по можливості навіть брати уроки. Бо одне діло — гнути залізо, а зовсім інше — перемагати таких же силачів, як і сам.
Іван з легкістю виконував свої номери: «Залізне серце», витягування цвяхів з дошки, розбивання кувалдами каменюки на грудях, «Зуби мамонта», «Залізний ніс». Насамкінець парубійко на шиї зігнув залізничну рейку. Шокована публіка не шкодувала долонь.
Після того злощасного поєдинку в Лондоні у нього був кепський настрій. Він шкодував боксера, кар’єра якого так несподівано обірвалася.
Повесть «Ночь перед Рождеством» начинается с описания проделок чёрта и ведьмы Солохи, которая была матерью добропорядочного и благочестивого кузнеца Вакулы. Эти двое воруют с неба звезды и месяц прямо в Сочельник в надежде устроить всем жителям Диканьки темную ночь. В то же время зажиточный казак Чуб отправляется со своим кумом в гости к дьяку на кутью, но из-за кромешной тьмы забредает сначала в собственный дом, а затем к Солохе. Кузнец Вакула давно и безнадежно влюблен в дочь Чуба - красавицу Оксану, но девушка остается неприступна.
У нее есть одно пожелание, выполнив которое кузнец смог бы рассчитывать на взаимность. Оксана хочет иметь такие же золотые черевички, как у самой царицы. Такое условие, конечно, Вакулу удручает, но со временем он находит решение этой проблеме. За то, что он нарисовал на стене церкви картину посрамляемого черта, тот его люто ненавидел. В дело вмешался запорожский знахарь Пацюк, который и сам был «немного сродни черту». Он туманно посоветовал кузнецу поискать у себя за плечом черта. Так Вакула и поймал нечисть.
Пригрозив перекрестить его, он потребовал, чтобы тот домчал его во дворец царицы в Петербурге. Следующий раз услуги черта он использует, чтобы попасть на прием к царице и все-таки добивается внимания Ее Святейшества. Екатерина, внимательно выслушав историю любви кузнеца, велит принести ему заветные черевички. Тем временем в деревне Оксана давно о своем требовании и переживала за жизнь Вакулы, который по слухам решил с горя утопиться. Она уже поняла, что готова быть с этим человеком и без дорогих подарков, но Вакула свое обещание выполнил.
Молодые вскоре поженились и жили счастливо. А черта кузнец намалевал еще страшнее, чтобы все прихожане церкви, глядя на него, плевались. Так обычный кузнец перехитрил нечистую силу и использовал для благого дела. Благодаря Гоголю, еще раз убеждаешься, что вера в Бога и добро победить любое зло.
Кузнец Вакула-главный герой,молодой казак ,влюблённый в Оксану.Честный,смелый и решительный,ему не страшен даже чёрт,в достижении своей цели.Простой парень,сын Солохи,трудолюбивый и работящий.Его мать-ведьма,но он не знает об этом,укротив чёрта,он верхом на нём летит в Петербург,чтобы попросить черевички у царицы,иначе Оксана не выйдет за него замуж.Вакула правдивый,с открытой душой.Он верит в чувства,человек слова-"сказал,значит сделал".Его уважают односельчане за прямоту,за его умение работать,побаиваются его "тяжёлой руки".Вакула уважает старших,но и свой мнение имеет.В "делах сердечных",он робок и нерешителен,стесняется говорить о чувствах,не привык много говорить.Краснеет от стыда,что говорит о его совестливости и праведности.Признаёт ошибки,немного наивен,характер весёлый,не любит грустить.Образ Вакулы-это образ деревенского молодого поколения,в котором Гоголь объединил лучшие народные черты того времени.
Іван Сила – видатний українець, важкоатлет. Він був визнаний найдужчою людиною планети у минулому столітті. Цей чоловік утілює найкращі риси: благородство, щедрість, чесність, старанність.
працьовитість: Опинившись в місті Іван влаштовується вантажником на вокзал. І саме тут він проявляє свою силу: «Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників». Він – дужий від природи, має силу важко працювати та не стомлюватись.
Зовнішність Івана Сили: “Двадцятилітній парубійко в селянському вбранні на ймення Іван Сила не квапився. Його відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси обличчя якось дивно поєднувалися з міцно збитою статурою та широчезними плечима. ”
Іван, котрий у селі звик до постійної роботи, найгірше переносив байдикування.
Івана у столиці вражало все, а найперше — рух. Усе тут кудись поспішало, бігло, летіло, метушилося. Зовсім не так, як у горах, де можна запросто прилягти на травичці й ігати, як повільно пливуть хмари.
Бідолашний хлопець ніколи не мав справи зі стількома ножами, виделками, ложками, тому аж спітнів, повторюючи уважно за господарем його рухи.
упертість “Та Іван був упертий від народження. А тому мучився, але їв, як і доктор. Брякусу це сподобалося.”
Брякус влаштував його у пристойний гуртожиток, де мешкали студенти. Попри грошову винагороду, яку Сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою, яка завжди тримає у скрині окраєць черствого хліба на чорний день. До обіду Іван займався вправами, потім обідав із тренером і рушав на вокзал.
зневага до алкоголю: В Івана гуло в голові, адже алкоголю він ніколи не вживав. І взагалі, вів здоровий іб життя.
Віра в Бога: “Між тим Іван зійшов на поміст, глипнув у залу і проказав найкоротшу молитву, яку знав: «Боже !»
Загибель Брякуса сильно вплинула на верховинця. Він до всього збайдужів, навіть втратив апетит.
В Івана аж потемніло в очах. Хоч і не мав з Маруською нічого, але вона була для нього, як ікона, котрій щовечора молився. Іван згадав її карі оченята, рівненький носик, точені губки, чорну косу до пояса — і всередині аж защеміло. А які вона готувала вареники!
Іван провів вуйка до потяга, передавши грошей батькам: «Хай мама зготують галушок зі шкварками для всієї вулиці». Зажурений, повертався він до цирку.
наполегливість, цілеспрямованість: Він почав тренуватися і по можливості навіть брати уроки. Бо одне діло — гнути залізо, а зовсім інше — перемагати таких же силачів, як і сам.
Іван з легкістю виконував свої номери: «Залізне серце», витягування цвяхів з дошки, розбивання кувалдами каменюки на грудях, «Зуби мамонта», «Залізний ніс». Насамкінець парубійко на шиї зігнув залізничну рейку. Шокована публіка не шкодувала долонь.
Після того злощасного поєдинку в Лондоні у нього був кепський настрій. Він шкодував боксера, кар’єра якого так несподівано обірвалася.