Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків.
Час складається з моментів. Ми непомітно проходимо повз одні, при згадці про інші серце починає тривожно калатати, деякі запам'ятовуємо назавжди. І немає чіткого алгоритму, чому відбувається саме . так. Іноді довірливий погляд, гарячий подих, невловимий аромат, що кружляє в повітрі... Умови, місце зустрічі, твій соціальний статус — все це марнота: є лише відчуття і емоції — споконвічна загадка людства. Виникаючи у певний момент, вони по вінця сповнюють людину. Сліплять очі, заволодівають свідомістю, зачакловують волю і розум, позбавляють нас можливості говорити. А коли полум'я згасне, маємо вірогідність, шо тепло його зігріватиме нас усе життя
Объяснение
Стислий переказ, виклад змісту
Кавказькі гори "засіяні горем, кров’ю политі" — там тривалий час іде війна. Споконвіку там орел карає Прометея, та не в змозі подолати мужнього титана: "Не вмирає душа наша. Не вмирає воля".
Ліричний герой звертається до Бога, коли ж нарешті "прокинеться правда" й кати перестануть знущатися з людей: "Ми віруєм твоїй силі І духу живому Встане правда! Встане воля!" А поки що "течуть ріки, Кровавії ріки!" Кавказькі гори политі кров’ю, бо там живуть волелюбні народи, які відчайдушно захищають свою батьківщину. Тисячами там гинуть і царські солдати, яким ця війна зовсім не потрібна. А скільки сліз пролито! їх вистачить, щоб утопити "всіх імператорів... з дітьми і внуками".
Ліричний герой поеми славить синів Кавказу — "лицарів великих: Борітеся — поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!" Він протиставляє вільному Кавказу, який не зазіхає на чуже, кріпосницьку Росію, в якій можуть лише навчити, як ошукувати людей, здирати з них останню шкуру, мордувати по тюрмах, продавати чи програвати в карти своїх же братів — християн. І докоряє панству, що люблять вони "на братові Шкуру, а не душу!"
Зажерливі й багаті моляться Христу, б’ють поклони за крадіжку, кров, війну, щоб потім йому ж принести в дар украдені ними багатства.
Поет звертається до пам’яті свого друга Якова де Бальмена, який загинув на Кавказі, і "не за Україну, а за її ката". З обуренням він говорить про облудні твердження загарбників, ніби вони несуть ту темним і "диким" народам: "Все покажем! Тілько дайте Себе в руки взяти, Як і тюрми мурувати, Кайдани кувати... Всьому навчим; тілько дайте Свої сині гори Остатнії.. бо вже взяли І поле, і море".
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Отримавши звістку про загибель свого друга Якова де Бальмена у війні з кавказцями, поет гірко роздумує над цією безглуздою втратою життя за чужі загарбницькі інтереси. Він повністю на боці вільнолюбного кавказького народу, який захищає свою батьківщину і страждає, як Прометей. Царський уряд прикривається тим, що Несе ту диким народам. Але чому може навчити держава інших, коли сама гнобить свій народ, продає братів-єдиновірців і всі питання вирішує за до кайданів та в’язниць?
В сказах Павла Бажова Данила-мастер – один из самых важных образов. Это он повстречался с Хозяйкой Медной горы, он создавал Каменный цветок. Его ласково называют Данилко, Данилушко. Он представитель тех уральских «работных людей», которые умеют трудиться, относятся к своему делу творчески и радостно. Сама «тайная сила» их уважает, а при случае и «подмогнет».
Данила-мастер – молодой камнерез. Его отношение к работе отличается упорством, стремлением достичь лучшего. Данила хочет понять свой материал, «полную силу камня самому поглядеть и людям показать».
Образ этого героя задумал и воплотил скульптор Илья Мехряков. «Данила-мастер» – самая крупная и трудоемкая скульптура проекта. Создать ее камнерез Михаил Рукосуев. Оба автора – студенты скульптурного отделения Уральского филиала Российской академии живописи, ваяния и зодчества, участники и призеры целого ряда фестивалей скульптуры.
Образ Данилы оказался значительным не только по своим размерам, но и по смыслу. Его отличает мощь и позитивная энергия. «Каменных дел мастер» изображен за работой. Монолит камня, из которого Данила создает цветок, требует от него физических и творческих усилий.
Мастер сидит в позе тяжело и напряженно работающего человека. Его крестьянскую одежду прикрывает фартук: камень при обработке дает много пыли. У него большие сильные руки, волосы стрижены «под горшок», простодушные черты лица, взгляд выражает сосредоточенность и упорство.
У Бажова любовь к своей работе, мастерство и самоуважение – важные качества «горных дел мастеров». Вот и Данила никогда не гнул спину, работая в господском доме, и не вышло из него «хорошего слуги», зато вышел отличный мастер.
Автор сказов считает, что коренной уральской профессии свойственно человеческое достоинство, обретаемое по мере достижения вершин мастерства. Работая с известняком, авторы скульптуры так же, как Данила, стремились не только выявить узнаваемую форму, но и показать негромкую красоту уральского камня.