Травка Митрашу, потому что он напоминал ей Антипыча, а Травка очень скучала одна. Когда Антипыч был живой, Травка была веселая и ни о чем не беспокоилась. Она ловила зайцев и приносила их Антипычу. Но Антипыч умер, и Травка все время выла. Когда она увидела Митрашу, то подумала, что это Антипыч. Митраша позвал ее, и она поползла к нему. Но он ее схватил за ногу, и она поняла, что так бы Антипыч не сделал, и хотела убежать. Но Митраша уже вырвался из болота. Он позвал ее и обнял, и она нашла себе хозяина».
Зовнішня дія — це вчинок персонажа, подія в його житті, зміни його долі, становища, зіткнення з іншими персонажами тощо.
А внутрішня дія — це життя душі героя, його роздуми, зміни умонастрою, зіткнення ідей, позицій. Якщо зовнішня дія виявляє конфлікти, які мають зовнішнє вираження і розв’язку протягом твору, то внутрішня — розкриває приховані, глибинні суперечності, які не завжди вирішуються у фіналі, вони спрямовані на активізацію читацького (глядацького) сприйняття. Широко використовували зовнішню і внутрішню дію Г. Ібсен, А. Чехов та ін.