Рассказ Куприна ,мне очень понравился ,эта трогательная история о бродячих артистах : о старике ,мальчике и пуделе ,которого звали "Арто " своими выступлениями ,бродячие артисты радовали людей и зарабатывали себе ,на хлеб ,как то раз на одной даче капризный хозяйский мальчик очень захотел иметь пуделя ,но старик отказался его продавать ,он коротко ответил ,что друзей не продают ,но пуделя к сожалению украли ,мальчик бросился его искать ,всё закончилось хорошо,но с детства я запомнила ,что дружбу нельзя купить ,нельзя предавать ,дружбой если она настоящая ,ей нужно дорожить ,очень поучительный рассказ,для взрослых и детей.
Вітаємо! Отримай необмежений доступ до мільйонів відповідей
СПРОБУЙ БЕЗКОШТОВНО
5.0
Детальніше - на -
ответ:были 2 легкомысленных генерала. в регистратуре родились, воспитались, работали. После регистратура устранили, а генералов отправили по домам.
Вдруг они оказались на необитаемом острове в ночной пижаме(по щучьему велению, по моему хотению) . Сначала не понимали, просто разговаривали.
Захотели поесть. Нашли газету '' московские ведомости'' и все там было о еде. После решили обойти остров :на запад и восток. Не зная, где они, пошли на право и налево. Нашли животных, ручей с водичкой и фрукты. Удивились:оказывается человеческая еда на деревьях растет! Уснули потом на пляже. Проснулись. Пытались поймать животных, приготовить их, да ничего не получалось. Они из-за голода начали драку: 1 собирался откусить ухо, но понял, что круче будет откусить орден(они с ним спят).откусил орден, и Поняли, что так они не выживут. (КАННИБАЛИЗМ-ПЛОХО)
В итоге к ним приходит Гениальная идея:найти мужика, который все сделает за тебя. На след. День НАШЛИ мужика по запаху еды(он был маляром возле регистратуры, но 2 генерала его не узнали).
Здесь легче прочитать отрывок между 2-мя рисунками(у меня стр. 162-163
Мужик их накормил,напоил,они его привязали к дереву чтоб он не убежал.
После того как ты прочитал отрывок(там они узнают мужика и вообще встречают(6-7-8 страница с начала) ) , они заставили мужика сделать Плот, дабы уплыть. Генералы кушац рыбку, а маляр греб. После приплыли, получили деньги(пенсия). Но они не забыли о мужике:
Пятак серебра да рюмка водки.
Объяснение:
Олівер Баррет навчається в Гарварді й має в навчальному закладі практично найкращу успішність. Походить він з дуже заможної сім’ї аристократів. Він любить ходити до бібліотеки Редкліффського коледжу, де і знайомиться зі своєю майбутньою дружиною — Дженніфер Кавіллері. Дівчина з простої родини переселенців, навчається в Редкліффському коледжі. Не зважаючи на абсолютно різний соціальний статус, ці двоє молодих людей стають парою.
Коли навчання в коледжі лишилося позаду, закохані приймають рішення взяти шлюб, хоча батько Олівера не дає благословення на такий союз. Він ставить синові ультиматум: якщо він одружиться, то не отримає жодних коштів від нього. Син зробив, як вважав за потрібне.
Весільна церемонія скромна, проте повна тепла, веселощів та кохання. Не маючи ніякого фінансового підґрунтя для майбутнього життя, молодята працюють на різній, зовсім не престижній, роботі.
Дженні влаштовується викладати до приватної школи, але заробітна плата там невисока. Живуть чоловік та жінка в убогій квартирці, яка є їм доступною за коштами. Вони відмовляють собі абсолютно в усьому, проте їхні стосунки стають все міцнішими, а кохання тільки розпалюється.
Після отримання диплома Олівер отримує багато пропозицій щодо працевлаштування, оскільки він один з трьох найкращих студентів навчального закладу. Та кілька за на роботу він відхиляє, оскільки шукає місце, на якому відразу буде отримувати гідну зарплатню, аби забезпечити безбідне життя для Дженні. Він починає працювати в хорошій юридичній конторі в місті Нью-Йорк. Життя налагоджується, любов між чоловіком та жінкою ще більш зміцніла. Вони вже готові до народження дитини та мріють про маленького сина, та Дженні не вдається завагітніти. Вони звертаються до лікарів, аби дізнатися причину цього. Чоловік та жінка проходять обстеження, і Олівера повідомляють, що його дружина має невиліковні форму лейкемії й невдовзі помре.
Олівер послухав пораду медиків та робив вигляд, що нічого не сталося, не повідомляючи Дженні про її стан, проте скоро її самопочуття погіршилося і їй все розповіли. Часу лишилося зовсім мало…
Для полегшення стану хворої дружини Олівер просить грошей у батька, з яким багато часу не спілкувався. Проте він не каже правду про те, на які цілі взяв кошти. Вже перебуваючи на лікарняному ліжку, жінка обговорює зі своїм батьком процедуру поховання. Потім залишається наодинці з чоловіком та звертається до нього з проханням налагодити стосунки з батьком, а ще бути з нею до останньої миті та не винуватити себе в тому, що має статися і неодмінно станеться…
Коли батько Олівера зрозумів для чого його син брав у нього гроші, то відразу вирушив у Нью-Йорк. Він приїхав відразу після смерті Дженні. В лікарняних стінах батько та син помирилися.