По-началу они не узнали другу-друга, но Валек крикнул вслед задумчивому Васе:» Васька! Стой! Стой!»
Обернувшись, он понял кто это. Весь оставшийся вечер они просидели на берегу реки и вспоминали то, как они познакомились. У Валька по щекам побежали слезы. Это были слезы радости, а может и огорчения того, что когда-то все закончилось. После нескольких часов ребята узнали кто кем стал в своей взрослой жизни, оказалось, что Вася пошел по стопам отца, а Валек странствовал по стране в поисках новой жизни.
Объяснение:
Этот рассказ говорит о жизни. Как не крути, жизнь идет мимо нас!
Объяснение:
Автор использовал "говорящие фамилии",художественная деталь,которая даёт представление о характерах и рисует образы персонажей,так как Чехов не даёт описание внешности героев. Очумелов недавно стал полицейским надзирателем,очень горд этим.Очуметь-выжить из ума,одуреть и "не в себе" человек.Так и есть,надзиратель не блещет умом,глуп и одурел от забот.Хрюкин-золотых дел мастер,неряшливый и грязный,как свинья и веры ему нет,"сам виноват,нечего пальцы выставлять".Елдырин-городовой,рыжий елдыга-шаромыжник и сварливый человек.Жигалов-генерал,жиган-плут и озорник,даже породистый пёс,без присмотра,шатается в поисках еды. Шинель,как художественная деталь,которая характеризует состояние главного героя.Очумелов недавно стал полицейским надзирателем,он очень гордится этим,на нём новая шинель,которая показывает его положение и добавляет ему превосходства.Он не просит,а отдаёт приказания Елдырину,как барин. Важный и значимый надзиратель пытается разобраться в конфликте,но услышав,что щенок генеральский,Очумелов впадает в панику.Генеральская шинель затмила новую Очумеловскую и он просит снять пальто,не шинель,а именно пальто.Щенок самого генерала делает его ничтожным и жалким.
Объяснение:
«Коли люди викривляють своє відношення до Бога, не шукаючи в Ньому єдиної Реальності і Цінності, тоді - як наслідок - стають фальшивими всі людські взаємини. Цінність взаємин проектується на уяву і фантазію, а життя стає подібним руху тіней, коли сонце ховається за хмари.
Неправдиві свідчення про Бога неодмінно породжують фальшиві наукові, політичні і загально-суспільні теорії. Одна брехня породжує іншу, перша апелює до другої, друга кличе на до третю…
Тоді нахабність і хитрість починають цінуватися більше за чесноти, а кількість ставиться вище за якості. Люди починають розуміти, що потопають у власному беззаконні і лукавстві, і починають кричати, що всюди лукавство… Але при цьому ніхто не повертається до істини подібно плавцям, які, віддалившись від берега і починаючи втрачати сили, хапаються один за одного і тонуть в сум’ятті і страху, геть забувши, де залишився берег і в Кого треба шукати до .
В такі часи є світ від погибелі десяток праведників - Божих людей, відсутність яких занурило в пропасть Содом і Гомору»
Святитель Микола Сербський
В книзі Герберта Уелса «Джоан і Пітер» герой роману запитує у Бога, чому у світі так багато зла?
-А що Вам, людям, це не подобається? - запитав Бог.
-Звісно ні!
-Тоді змініть усе це, - була відповідь.
Доктрини, теорії, суспільні і політичні перевороти, буває, змінюють сам вигляд Землі, але людина вперто продовжує йти шляхом від Бога, зрікаючись свого призначення і основної цілі свого існування. І головна проблема в тому, що духовно-моральні принципи в сучасному світі цінністно дезорієнтовані, викривлені і сфальсифіковані. Сьогодні тема духовності означується як тяга до вершин культури. Дуже вдало висловився Пьер де Шарден, який сказав: «Ми не людські істоти, які мають духовний досвід, а духовні істоти, що мають людський досвід».
Затхла атмосфера бездуховності просякає всі сфери нашої життєдіяльності і від того нам так дискомфортно і з іншими, і з самими собою. Науково-технічний прогрес направив людину на те, що тимчасове. А.Ейнштейн сказав: «Я боюсь, що обов’язково прийде час, коли технічне замінить просте людське спілкування і світ отримає покоління ідіотів».
Кризис культури виникає в тих випадках, коли мораль тікає з-під ніг, коли розривається зв’язок з віковічними цінностями. Звичайно, для нас є важливим і лікування, і дах над головою, і їжа, але і в цьому самому мають потребу і тварини. Якщо ми занедбуємо те, що піднімає нас над тлінним світом, то рано чи пізно опиняємось в безвиході.Так було в часи занепаду античного світу, так є і в нашу днину.
Основна проблема – це розмитість моральних цінностей. Все заплуталось у хаосі визначень і понять, таких як: гендерність,спотворення інституту сім’ї, секулярності, гедонізму, нових медичних технологій (клонування, генна інженерія, евгеніка), дехто навіть пропонує вивести новий вид людини шляхом більш досконалого схрещування (Френсіс Гальтон).
Історія знає багато прикладів і спроб людства придумати нову мораль і ухилитись від Божих законів. Ще Ренесанс намагався створити «Світську мораль», в центрі якої була людина. При цьому гуманісти справедливо дорікали середньовіччю в приниженні людської гідності. В результаті людина стала мірилом і критерієм всього, і це врешті-решт привело до дегуманізації. І як наслідок - настав крах гуманізму, людина почала сприйматись як «масса», з якою перестали рахуватись. Сьогодні стало очевидним, що пріоритет управління плавно переходить до утопістів, які так бажають «блага массам», і якими можна і потрібно, на їх думку, маніпулювати.
Хтось, але не ми, як духовно свідома одиниця, нам формує орієнтири і скеровує в прірву небуття. «І споглянув Бог на землю, і ось вона розбещена, тому що всяка плоть спотворила шлях свій на землі. І сказав Бог Ною: кінець усякій плоті прийшов перед лицем Моїм, тому що земля наповнилася від них злодіяннями; і ось Я знищу їх з землі» (Бут 6,12-13).
Не думалось, що радянську стратегію «Маскульту» перейме певна свідома частина Европейських країн, і що після страшного часу терору духовенства та тотальної руйнації храмів в комуністичну добу, цю ініціативу переймуть і в сьогоднішній час. Европейська цивілізація, сформувала свій стиль «Штурму Небес», а свої храми, ці величні та могутні свідки доби розквіту, сили Христової правди та релійної просвіти, перетворила на об’єкти плюндрування, продажу та переобладнання, що само по собі і є приниженням для християн всього світу. Бо хіба «Бог може бути приниженим», і хто, виступивши на боротьбу з Богом, вистоїть? Це наше приниження і ганьба!