Персонаж, которому предстоит совершить героический поступок, обычный сторож на железнодорожной станции, Семен Иванович Иванов. Жизнь его проста и не лишена горести. Во время службы денщиком Семен не раз бывал под пулями, преодолевая свой страх, он приносил офицерам чай. Вернувшись домой, Иванов узнает печальные вести: умер отец и четырехлетний сынишка. Вдвоем с женой они отправляются странствовать по белу свету в поисках счастья. И лишь случай им обрести свое место. Семен встречает начальника железнодорожной станции и получает место сторожа.
Служба эта Семену пришлась по душе. Иванов выучил расписание, с нетерпением ожидал проходящих поездов, порой и по ночам не спал, чтобы не пропустить очередной локомотив. В остальное же время он совершал обходы, равнял щебенку, подкручивал гайки. В общем, выполнял все, что нужно, причем, всегда усердно и ответственно. Служба на станции свела Семена Ивановича с соседом-сторожем Василием Степановичем Спиридовым, человеком мрачным и озлобленным. Если Иванов ко всему относился с пониманием и терпеливо сносил нападки судьбы, то Василий был совершенно иного склада характера. Спиридов злился, нервничал, считал, что нельзя терпеть, особенно несправедливость со стороны начальства, нужно жаловаться тем, кто выше по служебной лестнице. И во время очередной проверки он и решил приехавшему с ревизией начальнику. Проверяющий был вне себя от гнева, услышав речь сторожа. Жалоба по поводу огорода, по мнению чиновника, не шла ни в какое сравнение с той высокой миссией, которую он нес. Начальник бросился на Василия Степановича с кулаками. Спиридов не ответил, да только затаил еще большую злобу и решил добраться до самой Москвы, да только совершить то, что задумал.
Василий взял узелок и отправился в путь. Да только в город он так и не попал. Скрываясь в лесах недалеко от станции, Спиридов решился на отчаянный поступок – вырвал рельс на железнодорожном полотне. Семен в это время обходил свой участок. Увиденное повергло Иванова в шок, он начал метаться, думая, как бы предупредить машиниста. Сигнальных знаков у героя с собой не было, не нашлось и инструментов, чтобы приладить рельс обратно, а сбегать за ними в будку он уже не успеет.
Тогда Семен, пропоров бок ножом, смачивает в крови платок и прикрепляет его к таловой палочке, которую он срезал, чтобы изготовить дудку. Вот и готов флаг. Семен, зажимая рану ,поднимает его высоко над головой. Силы покидают героя, сознание мутится, но кровавый флаг реет в вышине.
Разве такой поступок нельзя назвать героическим? Разве это не подвиг? Конечно, подвиг. Причем, самый настоящий. И ему нашлось место в обычной жизни…
Объяснение:
Однією з найбільш важливих і суттєвих проблем сучасної людини є перекладання відповідальності на чужі плечі. Всі ми регулярно стаємо свідками неприємної ситуації, при якій люди відмовляються визнавати за собою обов’язки, хочуть мати виключно права і насолоджуватися життям. Але насправді ніхто не повинен робити твою роботу замість тебе, кожен з нас рівномірно і однаково відповідальний за найважливіші аспекти життя людини. До таких аспектів сьогодні з упевненістю можна віднести й екологію.
Екологічний стан сучасної землі є просто жалюгідним, людина довела власну планету, свою домівку до жахливого стану. Всі ми вже неодноразово ставали свідками надзвичайних, серйозний катастроф, які завдали величезної шкоди екології Землі. Чого тільки варта катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції, яка вже забрала і буде продовжувати забирати життя величезної кількості різних людей. Те ж саме можна сказати і про недавню величезну витоку нафти в Мексиканській затоці, яка стала наслідком недбалості в роботі однієї з найбільших нафтових компаній сучасного світу. Наслідки витоку мали жахливий вплив як на флору регіону, так і на його фауну. Природно, що людство винне у цих катастрофах, але головна вина все-таки лежить на конкретних людях.
У той же час забруднення екології та навколишнього середовища – це справа рук не лише окремих злочинців, це справа рук всіх нас. Жити в сучасному світі, де все влаштовано для людей, а не для природи – вже означає сприяти погіршенню навколишнього середовища. Проблема сучасного світу в тому, що він влаштований виключно для зручності людей. Багато хто ставиться до природи так, ніби вона може стерпіти абсолютно будь-яке відношення. Але насправді це не є правильним висновком. У будь-який момент планета може відреагувати і просто знищити людство – тих, хто настільки сильно використовував її.
Але що ж робити звичайним людям на шляху покращення стану рідної планети? Я думаю, що самим головним, що може зробити звичайна людина – це приділити увагу проблемам екології на науковому рівні. Мені здається, що звичайними побутовими діями стан Землі все одно не поліпшити. Людство має продукувати як можна більше ефективних вчених різного рівня, які б могли вивчати проблеми екології та знаходити найбільш ефективні шляхи їх вирішення. Всі ми несемо відповідальність за Землю, наш спільний дім, так давайте ж приділяти вивченню її проблем набагато більше уваги, ніж ми робимо зараз, давайте працювати над проблемами Землі. Тоді, бути може, комусь із нас буде призначено винайти щось таке, що істотно знизить навантаження на екологію.